Акація може вбити?
Навесні цього року в одній із київських газет відомий журналіст подав цікаву інформацію про можливість застосування так званих фітотоксинів терористами. Про цю загрозу він розповідав, спираючись на монографію Володимира Шумейка «Экологическая токсикология и терроризм» (Киев, 2002). Несподіване продовження тема дістала нині, коли більшість українців почали предметно цікавитися, що таке ці фітотоксини, такі, скажімо, як рицин, абрин чи кротон? Чи насправді їх синтезують у таємних військових лабораторіях? Чи, може, ці речовини видобувають для своїх магічних ліків і звичайні сільські знахарі.
Не вдаючись до банальних просторікувань, звернемося натомість до першоджерела – тієї ж таки монографії Володимира Шумейка. І що ж дізнаємося звідти? Перше місце серед фітотоксинів дослідник відводить рицину. Він перебував на озброєнні армій США, СРСР, Великої Британії. Згідно з вимогами Конвенції про заборону хімічної зброї він підлягав знищенню. До речі, рицин одержують із однорічної рослини з родини молочаєвих, яку, до того ж, стало модно нині висаджувати на дачах та присадибних ділянках через красиве декоративне листя.
Із насіння некритину добувають білкову речовину – токсальбумін під назвою абрин. Це білий порошок з ледь помітним жовтим відтінком, без запаху. В офіційній фармацеї його використовують для приготування спеціальних мазей, якими лікують рак шкіри. Додають і при виготовленні очних крапель. Картина (клініка) ураження абрином, який, безумовно, сильний токсин, має прихований період від 6-12 годин до чотирьох діб.
Біла акація або робінія, що росте на всій території України, – не лише чудовий медонос, а, виявляється, оповите несподіваними таємницями дерево. Із його кори виділяють отруту робін, смерть від його потрапляння в організм людини настає вже протягом доби.
Декоративну рослину кротон, з бордово-жовтуватим листям, яка переважно поширена в Америці, Африці та Південній Європі, стало модно нині вирощувати на підвіконнях і в нас. Щоправда, для її цвітіння та плодоношення потрібно створити особливі умови. Проте саме із насіння цієї рослини виділяють отруту, що має вигляд порошку з жовтуватим відтінком, без запаху. При потраплянні до організму – небезпечна.
Зовсім не з екзотичних рослин, а із добре знайомих усім зародків пшениці, кукурудзи чи рису, щоправда, зіпсованих грибком, одержують надзвичайно небезпечну речовину токсин Т-2. Не зовсім просто, а за допомогою спеціальних технологій, зате отрута у кілька разів підступніша від уже згадуваних сполук. Що цікаво, знахарки здавна вміли добувати цей токсин, і навіть вводили його у мікродозах до відворотного (від запоїв) зілля.
У своїй книзі автор висловлює ще чимало застережень щодо відомих і звичних нам з дитинства рослин, які можуть стати джерелом отрути або у дуже вмілих руках знахарки, або у безвідповідальних руках аматорів від науки.