Остання революція Арафата
Арафат пішов із життя у той час, коли Палестина перебуває у стані напівдержавності, коли мирного врегулювання конфлікту з ізраїльтянами не досягнуто.
Подія, яку передбачали пошепки, але до якої впродовж минулих двох тижнів потроху почали готуватися, таки сталася: президент Палестини Ясир Арафат помер учора вранці в паризькому госпіталі.
Символ палестинської революції Арафат, який упродовж довгих сорока років був провідником народного прагнення до національної незалежності, залишив цей світ о 5.30 за київським часом унаслідок ускладнень невідомої хвороби. Під наглядом кваліфікованих європейських лікарів він пробув усього кілька днів. На жаль, увесь цей час його дружина та найближчі соратники вели запеклу боротьбу за його гроші, політичне лідерство та шанс називатися правонаступником лідера арабської революції на Близькому Сході.
Арафата поховають у Рамаллі, що на Західному березі ріки Йордан у стародавній британській фортеці Муката, яка останнім часом фактично була його штаб-квартирою. Там Арафат провів останніх три роки як справжній бранець ізраїльтян. Спочатку його тіло перевезуть до Каїра для проведення прощальної церемонії, на якій очікується присутність більшої частини арабських та світових лідерів.
Учорашнього ранку генеральний секретар керівництва Палестинської національної автономії Ат-Тайеб Абдель Рахім нагадав десяткам тисяч палестинців, що «Ясир Арафат посіяв насіння надії для свого народу», і зі сльозами на очах попросив Бога «дати всім сил, щоб пережити цю непоправну втрату».
...Ізраїльтяни завжди вважали Арафата головною перешкодою на шляху досягнення миру. Арафат тримав у своїх руках усю владу над палестинцями: він був їх президентом, лідером Організації визволення Палестини і її найбільшої складової – руху «Фатх». Але він не залишив по собі спадкоємця, зберігав у таємниці безліч своїх секретів, зокрема й про те, кому дістануться десятки мільйонів доларів, які не одне десятиліття підтримували стабільність швейцарських та французьких банків (рахунки відкрито на його ім’я).
Згідно з ізраїльськими джерелами, дружина хворого вимагала не тільки грошей, а й місця в керівництві ПНА. Із Рамалли запропонували певну суму, яка залишиться в Сухи Арафат. Натомість вона мала розсекретити інформацію про стан свого чоловіка і змиритися з неминучим. Однак пані Арафат не поспішає погоджуватися, вона попросила кілька днів на роздуми.
Окрім фінансових і політичних вимог, поведінка дружини Арафата зумовлена й іншими мотивами. Передусім її особистою неприязню до Махмуда Аббаса та інших лідерів Організації визволення Палестини, які свого часу зробили все, щоб завадити її шлюбу з Ясиром Арафатом. Річ у тім, що Суха – християнка з європейською освітою.
Є ще один важливий момент. Серед оточення Сухи Арафат останнім часом з’явився глава політбюро ОВП і один із засновників партії «Фатх» Фарук Кадумі, який не визнає ані примирення з ізраїльтянами, ані права Махмуда Аббаса змінити Ясира Арафата на посаді глави ОВП і «Фатху».
Очікується, що вже в суботу, після того, як тіло поховають, палестинське керівництво напевне розпочне нову, не менш криваву ніж з ізраїльтянами, боротьбу за посаду лідера, тим паче, що молоде покоління бойовиків та реформаторів хоче мати ще більший вплив на палестинське питання. А, отже, самій верхівці доведеться зробити вибір: або прийняти бойовиків з організації Хамас, або виступити проти них і спробувати примиритися з Ізраїлем, який ходить під крилом не меншого ворога, ніж ізраїльтяни, – Вашингтона.
Представник Державного Департаменту США Річард Баучер уже заявив, що американська влада вітає проведення вільного волевиявлення палестинців, вважаючи це кращим способом швидкого встановлення законного порядку.
Президент Буш заявив, що з появою нового палестинського керівництва, він звернеться до нього по допомогу в побудові демократичного вільного суспільства. На його думку, тоді з’явиться нова «можливість для світу». Буш додав, що коли це відбудеться, «Сполучені Штати Америки будуть повні бажання допомогти в створенні інститутів, потрібних для появи вільного суспільства, щоб палестинці могли мати свою власну державу».
«Передбачається, що дві держави – палестинська й ізраїльська – мирно співіснуватимуть, – сказав Буш, – і, думаю, для цього в нас є шанс. Я з надією дивлюся в майбутнє і готовий долучитися до цього процесу».
У палестинському середовищі очікується, що Аббас буде претендувати на посаду президента як кандидат від організації «Фатх», найбільшої фракції в складі Організації визволення Палестини, про що заявив колишній американський дипломат, а нині консультант Палестинської автономії Едвард Эбінгтон. Однак Аббасу можуть протистояти більш популярні та войовничо налаштовані кандидати, які мають неоголошену підтримку таких угруповань, як Хамас.
«Навіть якщо він одержить 60 відсотків голосів, а кандидат від Хамаса 40 відсотків, – каже високопосадовий ізраїльський представник, – невже ви вважаєте, що Хамас погодиться виконувати його вказівки?»
У Ізраїлі хотіли, щоб Арафата поховали в секторі Газа, подалі від ізраїльської території, там, де поховано його батька і сестру. Однак під час наради в кабінеті міністрів Аріель Шарон запитав, чи не заперечуватимуть присутні, якщо могила Арафата буде в Рамаллі. Усі мовчали.
Кабінет вирішив, що ізраїльська армія координуватиме плани похорону, перебуваючи, однак, за межами міста. У заяві Кабінету міністрів говориться: «Відповідальність за підтримку безпеки і громадського порядку під час похорону і після нього покладається на палестинців».