«Люди так довго не живуть», відповіли літній жінці, яка втратила право на пенсію
Ганні Дмитрівній Панфьоровій днями виповнилось 104 роки. Мешкає вона у Боярці, але значну частину свого довгого віку провела у Литві. Тут, у Каунасі, працювала та отримала право на пенсію. У 1992 році на запрошення дочки Маргарити В’ячеславівни, яка теж має чимало років, приїхала в Україну. І хто знав, що саме ці обставини стануть невимовною мукою для двох жінок.
І справді, ані Ганна Дмитрівна, ані її донька не винні у тому, що саме у той період розпався Радянський Союз. Тисячі його колишніх громадян, розпорошені на одній шостій земної суші, змушені були шукати надійного прихистку. Ганна Дмитрівна, якій вже було за дев’яносто, і гадки не мала, що треба буде турбуватися про громадянство, отримувати новий паспорт, тобто виконувати ту атрибутивну роботу, яка, зрештою, і виводила людину на соціальний захист у суспільстві.
Приїхавши до Боярки, по суті, громадянкою СРСР, вона так і залишилася у цій, вже тепер неіснуючій, країні. Бо хоча і отримувала пенсію за віком, але сплачували її у Литві. Після відомих подій ця країна не лише стала зарубіжжям, а й увійшла до нового об’єднання – Європейського Союзу, де питання соціальних виплат не вирішуються на «авось», а мають чіткий матеріальний і правовий регламент.
Саме за цих умов литовська влада пенсіонерку Г.Панфьорову і визначила як таку, що не має формальних прав на подальше отримання пенсійного забезпечення. По-перше, тому, що вона не взяла литовського громадянства. Тобто не подала відповідної заяви та не пройшла процедури отримання цього статусу. Пенсію, яку, їй сплачували як мешканці СРСР, було скасовано. Якби літня жінка перебувала у Литві, можливо, місцева влада знайшла б спосіб розв’язати цю проблему. Але доля склалася так, що Г.Панфьорова опинилась у невеликому будиночку української Боярки, де, вочевидь, нікому не болить, що вона тепер практично не має засобів до існування.
Щоправда, литовська влада ще деякий час була згодна переказувати пенсію, але згодом виникла думка, що Ганна Дмитрівна давно померла, а її гроші отримують шахраї. Маючи на увазі, що Г.Панфьоровій вже було за сто років, гору взяв «аргумент» про те, що люди, мовляв, «так довго не живуть».
– Ми зробили чимало спроб допомогти жінці, – розповідає депутат Боярської міськради Ніна Харчук. – Дійшло до того, що надсилали офіційні довідки органів внутрішніх справ, які свідчили, що Ганна Дмитрівна жива, але в останній час литовські власті відмовились сплачувати пенсію, бо, як з’ясувалося, тепер пенсіонерка вже не громадянка Литви, а Росії, яка є правонаступницею колишнього Радянського Союзу.
Звичайно, ці правові колізії нині таки існують, а тому, гадаємо, на обставини Ганни Панфьорової має звернути увагу передусім посольство Російської Федерації в Україні. Оскільки літня жінка не в змозі самотужки звернутися із відповідним персональним зверненням, таким просимо вважати цю публікацію у «ВК».
А тим часом дві літні жінки, які потребують догляду та лікування, покинуті напризволяще. Паспорти «зразка СРСР» діють на території України ще до 1 грудня цього року. Для того, щоб мати бодай якусь легалізовану зачіпку до залагодження цієї колізії, залишилося не більше як два тижні.