Без фанфар…

Цього року Київська міськдержадміністрація надала військовослужбовцям столичного гарнізону чотири квартири. Але, як розумієте, загальної картини із забезпечення офіцерів та прапорщиків житлом це не міняє. Бо в столичному  гарнізоні нині 7,5 тисячі безквартирних. Як сказав на розширеній нараді з питань виконання програми будівництва та придбання житла у 2004 році перший заступник міністра оборони України генерал-полковник Дмитро Рудковський, навіть ті кілька десятків квартир, які було визначено річним завданням, через чехарду з передачею об’єктів від одних замовників іншим так досі й не отримано.

Щодо обміну нерухомого військового майна на житло та спільної забудови майданчиків, закріплених за Міністерством оборони, то робота у цьому напрямі викликає багато запитань. Скажімо,  Міноборони уклало угоду з ТОВ «Хрещатик Інвестбуд», згідно з якою комплекс будівель і військове містечко на вул. Січневого повстання,1 (поряд зі станцією метро «Арсенальна») площею 1,8 га, де розташовано Центральне управління військової служби правопорядку, 19-й фінансовий відділ, оркестр та ансамбль пісні і танцю Збройних сил України, а також галузевий архів Міноборони, передається в обмін на 196 квартир, але не у Києві, а… у Харкові.   Але раніше за цей майданчик пропонувалося 400 квартир у столиці України. Долю ж зазначених установ щодо передислокації не визначено дотепер, вільні фонди для їх розташування в Києві просто відсутні. Вже не кажучи про те, що переміщення, скажімо, галузевого архіву призведе до значних труднощів для сотень ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, пенсіонерів різних категорій, які щодня звертаються за різноманітними довідками.

Перед тим, як вести мову про стан справ у 2004 році, слід повернутися у рік 2003-й. Саме тоді з’явилися «живі» кошти, які, нарешті, держава виділила на будівництво 6200 квартир для військовослужбовців. Але тодішнє керівництво Міноборони в основному було налаштоване на відчайдушну боротьбу за скорочення особового складу керівних структур, частин і підрозділів відомства, і аж ніяк не на розв’язання квартирної проблеми. Відтак 2003 року було збудовано житла стільки ж, скільки й 2002-го, коли отих «живих» коштів не було взагалі.

Така ситуація  викликала занепокоєння бюджетного комітету Верховної Ради України. На його розширеному засіданні було розглянуто питання про ефективність використання  бюджетних коштів, виділених на будівництво та придбання житла для військовослужбовців. Наголошувалося на необхідності внесення відповідних коректив у принципи роботи Міноборони у цьому напрямі. Але й у 2004 році квартирно-будівельний комплекс міністерства не виправдовує сподівань.

Наприкінці жовтня залишалися невикористаними  163 мільйони гривень, які надійшли на рахунки військового відомства для будівництва житла. І це дає можливість говорити: квартирно-будівельний комплекс МО виявився не готовим до роботи з «живими» грошима.

Звичайно, для виконання завдання щодо одержання у цьому році 5168 квартир час втрачено. Але дещо зробити можна і необхідно.