Далі... є! Далі... буде?
У театрі «Сузір’я» відбулося дійство «Сюр-Прі вечір «Далі буде...», що присвячується Сальвадору Далі, всесвітньо відомому іспанському живописцю-сюрреалісту.
Майстерня театрального мистецтва «Сузір’я» у 100-річний ювілей видатного іспанця розділилася на кілька кімнат.
Отже, кімната 1. Тут зібралися справжні шанувальники майстра, які більш зворушливо ставляться не до театралізованих дійств, присвячених «божевільному» сюрреалісту, а до пов’язаної з ним документалістики. Вони оточили невеличкі ноутбуки, на екрані яких демонструвалися уривки з кінофільму «Сальвадор Далі», що дало змогу доторкнутися до великого – завдяки комп’ютерному «оживленню» митця.
Кімната 2. Відомо, що Сальвадор Далі полюбляв усілякі витівки й екстравагантні нісенітниці (наприклад, мав звичку переглядати газету «догори ногами»). Та і його мистецькі винаходи інколи не були зрозумілими для пересічних, безнадійно звичайних людей, навіть якщо вони цікавилися творчістю Далі. Так, у другій залі усі присутні змогли спостерігати «живу» скульптуру «Венера з шухлядками пам’яті», тіло якої було розділено на невеличкі ділянки-шухлядки. Сама ж Венера (у ролі – актриса театру імені І. Франка Тетяна Олексенко) дивувала гостей вечора, кидаючи, мов серпантин, туалетний папір.
Кімната 3. У ній глядачів було найбільше. Перформенс у жанрі живопису дії на тему картини Сальвадора Далі «Шість явлень часткового запаморочення Леніна на роялі» Г.Гутгарца захопив сюрреалістичною грою фарб, красою жіночого тіла й своєрідністю дійства: художник під мелодію сопілки змішував кольори й «забарвлював» ними тіло дівчини. Відомо, що Сальвадор Далі у своїй творчості сублімував своєрідні процеси підсвідомості – сни, марення, прояви божевілля. Тому досвідчені глядачі не шукали в мистецтві перформенсу потаємні смисли, лише намагалися «спіймати» власні асоціації.
Кімната 4. Нарешті, усі гості вечора на запрошення директора театру «Сузір’я» Олексія Кужельного об’єдналися в одній кімнаті, що є глядацькою залою театру. Тут пан Кужельний зачитував уривки з «Щоденника одного генія» С. Далі, механічні фігурки створювали «симфонію унітазів», демонструвався оригінал картини Далі з приватної колекції І. Диченка. Мали місце й «документальні» розповіді-спогади про зустріч з майстром. Виявляється, для Далі було звичайною справою влаштувати вечір на честь українського ансамблю імені Вірського або, викупивши усі квитки, прийти на концерт із левом на ланцюзі.
На вечорі звучали і улюблені мелодії художника у виконанні акордеоніста Ігоря Завадського, а також відбувалася віршована гра з іменем митця, зімпровізована актором Тарасом Жирком.
І, звичайно, організаторам «Сюр-призу» важко було втриматися, аби не вчинити щось надзвичайне на честь «божевільного» майстра. Такою витівкою став фуршет у стилі Далі: страва, яку скуштували глядачі, являла собою своєрідну гастрономічну композицію, елементи якої можуть розумітися як фалічні символи, що й дало змогу гостям не лише пройнятися духом мистецтва, а й отримати заряд позитивної енергії.