Літописець Київської Русі
9 листопада православні вшановували Преподобного Нестора-Літописця Печерського. Цього дня представники громадськості Печерська на чолі з головою району Анатолієм Коваленком поклали квіти до пам’ятника Несторові-Літописцю, постать якого – на гербі району. А потім у Печерській лаврі відбулися наукові читання «Нестор-Літописець і сучасність» за участю провідних науковців України та країн близького зарубіжжя, організовані районною владою.
Києво-Печерський Патерик свідчить про великий авторитет Нестора серед монастирської братії. Недарма його ім’я згадується поряд із визначними діячами давньоруської культури – літописця Никона, лікаря Агапіта, постника Пимена. І хоча ми знаємо лише, що Нестор сімнадцятирічним юнаком прийшов до Печерського монастиря, а подальше життя і діяльність автора знаменитої «Повісті минулих літ» нам мало відоме, сам твір свідчить про нього як про зрілого й мудрого мислителя, що створив цілісний історико-філософський і літературний твір надзвичайно високого рівня. Бо не має аналогів у середньовічній європейській історіографії.
Видатний знавець фольклору й пам’яток давньої писемності, Нестор зумів розширити і поглибити джерелознавчу основу Початкового літопису. Зокрема ввів до «Повісті» перші державні документи Київської Русі: тексти договорів князів Олега, Ігоря та Святослава з Візантією, розповіді про дописемні часи східнослов’янської історії доповнено подробицями, запозиченими з пам’яток усної народної творчості.
А головне – «Повість минулих літ» відгукувалася на пекучі актуальні події та ідеї сучасності, була спрямована в майбутнє. Пильне око Нестора наприкінці ХІ – початку XII століття побачило наближення епохи політичної роздрібненості, коли лише почали проявлятися її перші, непомітні більшості політиків ознаки.
Патріотом рідної землі, людиною, що не боялася сказати сильним світу осудливі слова постає зі сторінок «Повісті» давньоруський літописець Нестор. Свою долю він не відокремлював від долі Батьківщини, тому головна праця його життя сприймається не лише як величне епічне полотно, а як ліричний твір, який щонайкраще характеризує особу його творця.