Життя – за борг

Ґвалт зчинився десь опівдні. Приїхали правоохоронці – працівники 3-го територіального відділення міліції Шевченківського райуправління. Швидко з’ясувалося, що вбитої жінки ніхто не знає…

– Ми розпочинаємо прибирати територію близько 6-ої години ранку, – каже двірник будинку Катерина К. – Але лише десь о пів на десяту я звернула увагу на килим, що лежав під старими меблями між двома гаражами. Спочатку подумала: бомжі заховали. Жодного значення тому не надала. Старі меблі зазвичай ми палимо, а ті між гаражами я заховала від очей начальства, щоб просохли, бо кілька днів йшов дощ і вони намокли. Після обіду вирішила роздивитися той килим – він на вигляд був ще не зовсім старий. Тоді мене щось насторожило – килим досить надійно був зв’язаний міцним шматком кабелю. Я вирішила піти до знайомої – вона живе неподалік. Розповіла їй усе. Вона навіть зраділа спершу й каже, мовляв, ходімо подивимося, може, там ще якісь речі є. Роз-гледіли вдвох прискіпливіше, й похололо все в душі. Подруга моя налякалася дуже. Я всякого на віку побачила, то відреагувала трохи спокійніше і попросила одного з мешканців викликати міліцію.

Розвішані на вхідних дверях під’їздів фотокартки вбитої молодої жінки спричинили сплеск чуток серед мешканців будинку №1/15 на вулиці Блюхера, що в Шевченківському районі столиці. Одні стверджували, що життя її позбавив чоловік, запідозривши у зраді, другі запевняли, що її зґвалтували і вбили. Були й інші версії.

– Кажуть, що вбили її за гроші, – пояснює 55-річна Ганна Миколаївна. – Напередодні вона продала квартиру в Оболонському районі. Начебто вбивць було троє. Втім, відверто кажучи, мені незрозуміло, чому вбивці не зняли з неї золоту обручку й сережки, якщо вбили через гроші. Ще розповідають, що працювала та жінка в обмінному кіоску біля гастроному на вулиці Щербакова. Це зовсім близько від нашого будинку.

Близько двох діб знадобилося правоохоронцям, аби встановити особу вбитої та знайти підозрюваного. Міліція затримала 18-річного юнака, який був знайомий із жертвою, але досить плутано відповідав на запитання, коли востаннє бачив жінку. Підозри співробітників карного розшуку, як виявилося, були  немарними.

Напередодні вбивства Іван Б. зустрів свою зна-йому Марину К. і запросив до себе в гості. Спочатку все було досить пристойно. Добре сервірований стіл сприяв відвертому спілкуванню. За словами затриманого, суперечка виникла тоді, коли Марина зібралася додому. Хлопець нагадав жінці про давній борг в кілька сотень доларів. Як пояснював   згодом співробітникам міліції, жінка зробила вигляд, що не розуміє, про що йдеться, а потім зовсім відмовилася повертати гроші. Іван давно не працював, тому така заява його дуже збентежила і розізлила. Вмить у голові спалахнули божевільні думки, а роздратування брало гору над здоровим глуздом. Уже не міг тверезо міркувати. Емоції диктували лише одне: помститися за образу. Ухопив палицю і кілька разів ударив жінку. Та знепритомніла, а розгніваний кредитор, втративши контроль над собою, наніс їй кілька ударів ножем. Отямився занадто пізно. Коли побачив, що жінка мертва, зрозумів – сталося непоправне. Оговтавшись, Іван вже цілком свідомо намагався приховати сліди скоєного. Ще до світанку вбивця загорнув тіло в килим і, завантаживши його на двоколісний візок, тихцем, дворами відвіз подалі від свого будинку. Та й поклав між тими гаражами. Постояв трохи, прислухаючись до дзвінкої тиші нічного міста, а потім, понуривши голову, поплентався від схованки.
Подумки звертався до Бога, згадував й про біблійні заповіді, намагаючись хоч якимсь чином виправдати свій божевільний вчинок, та навряд чи домовився із совістю…

Повернувшись додому, чоловік спробував знищити речові докази й потурбуватися про алібі, розраховуючи на свою бездоганну репутацію. Втім, уже було очевидно, що він  власноруч зруйнував свою долю.

Порушено кримінальну справу, що передбачає тюремне ув’язнення на доволі тривалий термін. Часу напевне вистачить, аби усвідомити, чи варті кілька сотень доларів того, аби позбавити людину життя, а її дитину – матері.

– Хто та жінка, я не знаю, – веде далі двірник. – Напевне правоохоронці доклали чимало зусиль, аби довідатись про те. Обличчя її було дуже закривавлене. Міліціонери воду в мене брали, щоб вимити її. Дивитися на неї було дуже страшно. Та найжахливіше те, що в тієї жінки дитина залишилася сиротою. Що тепер з нею буде?

Як повідомили в прокуратурі Шевченківського району, співробітники якої займаються розслідуванням цієї справи, з’ясування подробиць скоєного злочину ще не завершилося. Коли ж слідство зробить остаточні висновки й передасть справу до суду, буде ухвалено, сподіваємося, справедливий вирок. Але дитині матір не повернути ніколи.