«Золоту» рибку – у смітник

Переважна більшість літніх киян нині не дуже-то розкошує. Та все ж коли-не-коли, найчастіше у день отримання пенсії, тішать себе чимось смачненьким. Ганна Степанівна зазвичай купує рибу.

– Я виросла на Дніпрі, де карасів колись було, лови – не хочу, – згадує жінка. – А тепер і в Дніпрі риби катма, і в магазині не дуже-то її купиш, я маю на увазі, звісно, через високу ціну.

Але минулого тижня Ганна Степанівна була на Лісовому ринку й купила-таки делікатес – два кілограми блувайкінгу. За дві рибки заплатила майже 18 гривень (справді «золоті»). Одну приготувала того ж дня, на вечерю, а другу поклала у морозильну камеру. За два дні дістала й іншу. Порізала на шматочки і поклала, щоб остаточно розморозилася.

– Збиралася сусідку свою пригостити, – розповідає Ганна Степанівна. – Поставила на плиту сковорідку – і до риби. А вона – страшно й сказати – наче червами потрублена всередині…

Певна річ, жінка не наважилася готувати страву, бо від такого «делікатесу» можна потрапити на той світ. Навіть дворовій кішці побоялася його віддати – викинула у відро для сміття. Шкода дев’яти гривень...

Отож, спробуй дізнайся, що насправді заморожено у вітрині холодильника: риба а чи черв’яки? Зовні тушки як тушки, а всередині… Дивує те, яким чином такий товар потрапив на наш прилавок, адже на шляху з Норвегії до України він піддається санітарному контролю, ветеринарна служба дає дозвіл на його ввезення. Вочевидь, він – контрабандний. Але Ганна Степанівна про це й не здогадалася. Тепер із своєї пенсії вона нескоро купить собі таку рибку.