Як правильно вибирати взуття?

Пропозиція взуття сьогодні надзвичайно велика, однак вибрати щось підходяще складно. То на що ж насамперед треба звертати увагу, щоб не викинути гроші на вітер? Радить заступник начальника Управління легкої промисловості Мінпромполітики, голова ліги виробників взуття, шкіргалантереї, хутрових і шкіряних виробів Олександр БОРОДИНЯ:

– Ідеальний варіант – мати дві пари: на вихід і на щодень. Споживчий ринок нині пропонує дуже різноманітний асортимент взуття за різними цінами.

– І як же орієнтуватися в цьому морі? Від чого варто відмовлятися одразу?

– Дуже низької якості взуття з Південно-Східної Азії. Щороку звідти завозять десятки мільйонів пар з безпрецедентним заниженням митної вартості. Шкіряні чобітки ще рік тому декларувалися по 20 – 60 центів США за пару. Після вжитих урядом заходів – по 6 – 8 доларів. Як фахівець стверджую, що хорошої якості чоботи не можуть бути такими дешевими. Взути їх можна, а ходити – ні, розвалюються на «запчастини». Дешева рибка – погана юшка.

Мінімальна ціна на якісне зимове взуття – 150 гривень, середня – 200 – 250. У таких чоботах натуральний і верх, і внутрішні деталі. Усе, що коштує 70 – 100 гривень, то – бутафорія. Особливо те, що завозиться з країн Південно-Східної Азії. Не купуйте також взуття в секонд-хендах. На відміну від одягу, його не можна знезаразити – немає такої технології.

– Як визначити, чи відповідає взуття стандартам?

– Скептично ставлюсь до цього поняття. У радянські часи взуття відповідало стандартам, а люди «ганялись» за імпортними. До речі, ні в Італії, ні у Фінляндії немає жодного державного стандарту, який би визначав якість взуття, та воно – відмінне. Якщо фірма хоче завоювати добру репутацію, то зробить усе на совість, як того вимагає технологія. Споживач має довіряти тій фірмі, яка активно просуває торгову марку на ринок, – бо це запорука її успіху. Якщо ж навпаки – потерпає передусім виробник.

Ми теж не ликом шиті. Торік легка промисловість експортувала своєї продукції майже на 916 мільйонів доларів, у тому числі й взуття. Тобто це конкурентоспроможні вироби, поганої продукції перебірлива Європа не замовлятиме.

– Як відрізнити справжнє взуття від підбробки?

– На черевики невідомого походження найчастіше ставлять італійські марки або нейтральне «Мода Італії». Іноді допускають незначні «помилки» в написанні назв відомих фірм. Підробляють уже не лише відомі західні фірми. Спритні ділки якось намагалися збути на ринку імпортний ширпотреб із маркуванням «Вироблено в Україні». Тож пильнуйте. Бо «на око» прихований брак не помітиш. Найнадійніше купувати взуття в магазині чи салоні й зберігати чек.

– А чи можливо візуально відрізнити натуральну шкіру від синтетичної?

– Аж ніяк! Навіть фахівців можна обманути. Якось купив доньці черевики і лише через місяць з’ясувалося, що вони не натуральні.

Сучасні технології дають змогу зробити високоякісну штучну шкіру, яку візуально і на дотик жодним чином не відрізниш від натуральної. А конструкція чобіток така, що ніде не видно зрізу (виробники навмисне ховають його). Це все одно, що, не скуштувавши, на око визначати, чи смачний борщ.

Іноді кажуть – пресована шкіра. Відверто кажучи, мені невідоме таке поняття. Перемелені та склеєні відходи? Отже, найочевидніше, це щось не натуральне.

Проте навіть натуральна шкіра не гарантує якості взуття, бо вона теж буває різною. Справжня, приміром, відразу вбирає воду і темніє. Якщо шкіра після натискання пальцями не відновлюється, значить, вона пересушена або вироблена з поганої сировини. Комфортність, міцність взуття залежить від дуже багатьох складових – колодки, устілки, підошви, підбору, ниток, клею тощо.

– Олександре Григоровичу, будь ласка, кілька порад, з чого треба починати вибирати взуття?

– Спочатку воно має сподобатися вам за дизайном. Потім перевірте, чи немає грубих швів, відклеєних деталей і дефекту. Коли при натисканні на шкіру під пальцем з’являються зморшечки, ніби плівочка відстає, це свідчить про погану вичинку. Обов’язково огляньте підносок і задник. Ці деталі робляться жорсткими, щоб надати виробу стійкої форми. Натискати на них сильно не варто, бо зламаються. Взуття має згинатися лише там, де гнеться нога. У якісних черевичків досить жорсткий каркас стопи.

Придивилися? А тепер приміряйте. Якщо хоч трохи тисне – не купуйте.

– Але ж досить часто продавці кажуть, мовляв, розноситься, це ж шкіра…

– І змінить форму, деформується, втратить привабливість, стане неохайним. До того ж, поки розноситься, мине два-три тижні або й сезон і ви вже матимете інші проблеми – мозолі та пухирі… Особливо ретельно підбирайте взуття дитині. Золоте правило: не купуйте перше, що сподобалося. Поміряйте кілька пар – малюк в одній із них відчує справжній комфорт. Лихо для малечі – тісне взуття і на «виріст». Дітям треба міняти взуття щосезонно. Слава Богу, про його дефіцит ми уже почали забувати.

Поради випитувала Наталя ШАПЛИЧЕНКО