США – Україна: виборчі паралелі

Одразу після того, як Джон Кері офіційно привітав свого політичного супротивника – старого-нового президента США Джорджа Буша  з перемогою у політичному двобої, українські політологи та дипломати взялися приміряти так звану американську ковбойку на українську голову.

Україна – не Росія. Тим більше – не Америка. Відмінність у виборчому законодавсті між двома країнами можна помітити, так би мовити, і неозброєним оком. Так, за нинішнім українським законодавством переможець українських президентських перегонів зможе отримати якщо і не всю владу в країні, то хоча б її «контрольний» пакет. У Сполучених Штатах це відбувається інакше. У тих регіонах, де переміг опонент, Буш неодмінно має зважати на усі його вимоги. Крім того, кандидат у президенти за океаном юридично має право бути підтриманим в одному із штатів, тоді як в Україні підтримка має бути оформлена в кожній області.

Американці здебільшого звертають увагу не на зовнішність кандидатів, а на те, наскільки реальні соціальні програми ті презентують. Крім того, у Вашинґтоні великий вплив має слово юриста – за кожне необачне висловлювання на кандидата можуть подати до суду.

Водночас українські та американські перегони мають досить багато спільного. Зокрема це надзвичайно високе емоційне напруження кампанії, що значно підвищило явку виборців. Крім того, під час старту кандидат від влади Буш значно відставав від опозиціонера Кері, але на фініші шанси обох зрівнялися. Ближче до фінішу кандидати перестали агітувати за себе, а почали вести відкриту антиагітацію.