Волейбольний бум в Україні спричинили промисловці та чоловіки

Український волейбол, схоже, поступово вибивається нагору.  Мова не тільки про призи, серед яких уже є й міжнародні. По-перше, значно заможнішими стали провідні вітчизняні колективи, що загострило конкуренцію в національному чемпіонаті. А по-друге, до спортивних залів, де змагаються «сіткарі», повернувся зацікавлений і пристрасний глядач.

Але не забуваймо про необхідне уточнення: це стосується виключно чоловічого волейболу і взагалі не стосується нашої столиці. Київ, як і раніше, зостається в ролі пасивного спостерігача, а жінки, на жаль, так і не знайшли по-справжньому надійних спонсорів. І тому воістину віртуозною, а колись і найпершою народною грою безпосередньо насолоджуються лише в промислових центрах, які по-господарськи опікуються чоловічим волейболом. Минулого сезону харківський «Локомотив» найпершим за новітніх часів привіз до молодої незалежної держави офіційний європриз  – Кубок топ-команд. А цей волейбольний рік ті ж таки залізничники ознаменували історичною прем’єрою вітчизняного чоловічого колективу в євролізі. На групові перегони харків’яни вийшли разом із російським «Динамо», бельгійським «Кнаком», італійською «П’яченцою» та французьким «Парі Волеєм». У столиці Слобожанщини вірять, що їхні улюбленці закріпляться серед європейської волейбольної еліти. Але впевненості в тому, що «Локомотив», як і в минулі роки, церемоніальним маршем пройде і вітчизняними турнірними майданчиками, уже значно поменшало. Бо тепер, окрім звичного конкурента з Черкас, з’явився в «Локо» й опонент, що принаймні не поступається йому за матеріальними можливостями. Мова про маріупольський «Маркохім», який навіть придбав найпершого легіонера з далеких країв – аргентинця Леандро Малі, що минулого сезону став чемпіоном Туреччини, і вже на старті нового чемпіонату двічі переграв залізничників у рідних стінах. Особливості цьому протистоянню додає тренерський розклад: з «Маркохімом» працює наставник української збірної Віктор Михальчук, який вважається творчим опонентом харківського фахівця Сергія Побережченка. Михальчук нині на коні: наша «націоналка», впевнено здолавши відбіркові бар’єри, після тривалої перерви пробилася на фінальний турнір європейського чемпіонату 2005 року. А молодий, амбіційний і беззаперечно перспективний Побережченко – у відставці: господарі «Локомотива» відмовилися від його послуг одразу ж після двох осічок чемпіона в Приазов’ї. Хоча незалежні експерти не поспішають «списувати» фахівця, що зажив європейської слави з «Локомотивом». А отже, продовження творчої дуелі, як і суто спортивного протистояння вітчизняних лідерів – не за горами. Яким воно буде, це протистояння – двоосібним чи трьохосібним, може з’ясуватися уже найближчого вікенду, коли на гостини до «Локомотива» завітає черкаський «Азот», а «Маркохім» пройде випробування другим за рейтингом слобожанським клубом – «Юракадемією». Не виключено, що цього сезону титул українського чемпіона розіграє саме ця четвірка. До того ж – насправді безкомпромісній і непередбачуваній боротьбі.