…І польська конституція з правками Сталіна
Правду кажуть: краще один раз побачити, ніж сім разів почути. Лист запорожців турецькому султанові, якщо його знайдуть колись історики, може, й стане сенсацією і спростує або підтвердить правомірність сюжету знаменитої картини Іллі Рєпіна. А от лист Мехмеда IV гетьманові Богданові Хмельницькому, написаний, вочевидь, придворним каліграфом, киянин, котрий цікавиться історією, вже нині може побачити. Де? На відкритій 3 листопада у приміщенні Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України виставці «Історія Польщі в архівному документі». Проводиться вона у рамках Року Польщі в Україні, офіційно розпочатого в березні 2004 року. Це унікальні документи з польських державних архівів, найцікавіші й найдоленосніші, передусім, для самої Польщі, але якоюсь мірою і для держав-сусідів, зокрема й України.
До речі, згадуваний лист Мехмеда IV – сама чемність і тактовність. Звісно, пропонуючи Хмельницькому військову допомогу, султан увічливо вимагає всього нічого – стати Україні частиною Османської імперії, а волелюбним запорожцям – вірнопідданими намісника Аллаха на Землі. Писалося це незадовго до горезвісної Переяславської ради. Вибір Хмельницького відомий, але документ принаймні підтверджує, що Україна мала на той час інші вектори розвитку і не в такий уже глухий кут історії була загнана.
Не можна без хвилювання дивитися на рукописний трактат Миколи Коперника. Щоправда, йдеться у ньому не про геліоцентричну систему, а про… монету.
Організатори виставки, в першу чергу укладач каталогу Яцек Крохмаль, знали, на чому робити наголос. Чого варта, наприклад, Ратифікація «вічного миру», підписана 1686 року малолітніми московськими самодержцями Іоанном і Петром. Надто дорогим був цей «вічний мир» для України. Історикам Українського Православ’я 1686 рік добре знайомий. Саме за три століття до Чорнобильської катастрофи Московський патріархат нахабно і безсоромно підім’яв під себе і, врешті-решт, проковтнув Київську митрополію. Українська Церква надовго втратила свій самобутній проєвропейський шлях. Атомній катастрофі передувала духовна…
Виставку поділено на вісім основних розділів і охоплює вона 109 експонатів – документів, друкованих матеріалів, фотографій, мап, печаток. Багато місця приділено такій знаковій постаті польської історії, як Юзеф Пілсудський. На світлині – вольове обличчя, проникливий погляд розумних очей… Його поховано в Кракові, поруч з королями Речі Посполитої. Цей саркофаг мені пощастило бачити під час екскурсії по Вавелю. Мені тоді здалося, що до цієї людини поляки ставляться з більшою повагою і благоговінням, ніж до деяких монархів. 20-ті роки минулого століття і для нашого сусіда були непростими. Юзеф Пілсудський зрікався влади – і це відображено в документах на виставці. Але, маючи такого лідера, нація твердо стояла на своєму, не бажала сходити з державного шляху у бік «світової революції» чи ще якоїсь більшовицької маячні.
Описувати всі експонати – справа невдячна. Але на одному ще варто зупинитись. Це проект конституції ПНР із власноручними правками Йосипа Сталіна. Читаючи міркування «вождя і друга всіх народів» щодо того, наприклад, що в союзі робітничого класу і селянства керівна роль належить робітничому класу «как наиболее революционному классу польского общества», проймаєшся, мабуть, не меншим трепетом, ніж при читанні умовиводів Коперника. От тільки знак, якщо можна так висловитися, цих хвилювань полярно протилежний. Не потрібні тут коментарі. Конституція України 28 червня народжувалася, ми знаємо, як – у неймовірних муках і стражданнях. Це справді витвір української громадської думки, попри всі його суперечності, половинчастості та інші недоліки. І ми можемо пишатися цим. А тут вусатий тиран-параноїк, потрушуючи час від часу своєю люлькою, визначав подальшу історичну долю цілої європейської нації. Від руху його олівця залежало дуже багато, якщо не все…
На церемонії урочистого відкриття було зазначено, що українська сторона планує провести свою подібну виставку в Польщі. Нашим фахівцям архівної справи та історикам, як показує цей захід, є чого навчитися у польських колег.