На моєму письмовому столі – букет жовтих хризантем. Вони так терпко пахнуть, їх голівки-сонечка – як принада осені, як її прощальна днина. Умостившись у кріслі біля столу, так затишно мені недільного вечора з книжкою поезій Вадима Крищенка «Між минулим і майбутнім».Погляд зупиняється на «Листопадовому етюді»:Веду я осеніостанній репортаж, А небо цідить хмари,мов крізь лійку,За шибкою заплаканийпейзаж,Як зошит в косу,голубу лінійку…Читаю і моя уява малює вслід за поетовим рядком...