Упередженість арбітра спровокували мільярди Ахметова

«СЕЛТИК» (Глазго, Шотландія) – «ШАХТАР» (Донецьк, Україна) – 1:0 (Томпсон, 25). Вилучення: Тимощук, 43, Баркауан, 58  (обидва – «Шахтар»). Маршалл, Макнамара, Валгарен, Томпсон, Хартсон, Агат, Леннон, Ст.Петров, Варга, Камара (Бітті, 81), Макгеді (Воллес, 79), тренер О’Ніл – Лаштувка, Баркауан, Тимощук, Дуляй, Матузалем, Вукич (Хюбшман, 60), Воробей (Батишта, 74), Стойкан, Агахова (Марика, 68), Левандовський, Срна, тренер Луческу. Арбітр Пула (Франція). 59000 глядачів.

Дискусії навколо позавчорашнього матчу в Глазго триватимуть ще довго, бо його перебіг і справді виявився неоднозначним. Адже вперше за новітніх часів українська команда, виступаючи на полі по-справжньому конкурентоспроможного суперника, значно краще володіла м’ячем і контролювала гру, ніж авторитетний і грізний конкурент. Але «Шахтар» програв, пропустивши єдиний і зовсім необов’язковий гол не в останню чергу через упередженість арбітра. Наголошуючи на цьому, ми визнаємо, що французький служитель футбольної Феміди ні на йоту не відступив од ігрових правил і в результативному епізоді, і тоді, коли вилучив з поля двох стрижневих виконавців українського клубу. Парадокс? Ні, закономірність. По-перше, склалося враження, що судді неабияк сподобалося карати саме донецьких гравців. А по-друге, схожої принциповості та рішучості він уник у моментах, що завершилися дисциплінарними порушеннями футболістів «Селтика». Показовий приклад у порівняльній характеристиці Пула: на 58-й хвилині француз усунув з гри Баркауана, який зачепив опонента невдало виконаним підкатом і «заробив» другу жовту картку; проте Валгарена, який за кілька хвилин після попередження грубо збив гірника з ніг ударом ззаду, суддя повторним попередженням так і не покарав. А призначивши вільний удар у ворота гостей з меж їхньої карної зони, Пула взагалі потрапив до літопису Ліги чемпіонів УЄФА. Бо в змаганнях такого рангу подібні покарання трапляються хіба що раз на п’ять сезонів. Адже суддя спочатку нагадує воротареві про так зване правило «шести секунд», яке прийшло на зміну «чотирьохкроковому» стандартові, а вже потім, у разі злісного рецидиву, вдається до крайнощів… Ми схильні вважати, що Пула був упередженим до «Шахтаря» і пояснюємо це… феноменальним багатством Ахметова, президента донецького клубу. Для людей, що понад усе цінують свободу, а переважна більшість заможних європейців, які сприймають футбольний арбітраж як захоплення, а не спосіб збагачення, саме такими і є, скороспілі мільярдери пострадянського походження, м’яко кажучи, малосимпатичні. Тим паче, якщо вони або їхні помічники – інколи з необережності, а інколи й свідомо – посягають на ту свободу… «Шахтар» уже стикався з чимось подібним у континентальних турнірах неодноразово: в болгарській і румунській столицях, у рідних стінах, коли змагався з «Брюґґе» та «Міланом». Але повчальних уроків так і не засвоїв. Принаймні в Глазго, якби донецьким футболістам поталанило уникнути суддівського синдрому з допомогою своїх можновладців, український клуб зобов’язаний був перемагати «Селтик», який переживає кадрову та ігрову кризу. Натомість він програв, ускладнивши собі шлях навіть до втішного виступу в Кубкові УЄФА. Бо чомусь в Шотландії твердо переконані, що «Мілан» у Глазго не виграє нізащо.