Не всі професії потрібні
Ми запитали першого заступника директора Київського міського центру зайнятості Ліну Боримську, чи враховує офіційна статистика робочі місця на ринках?
– За визначенням Міжнародної організації праці, 68 тисяч киян вважаються безробітними, – відповіла Ліна Петрівна. – Такі дані Держкомстат отримав шляхом проведення моніторингу, опитування населення на вулицях, ринках тощо. Таким чином він вираховує рівень безробіття на повному ринку праці. Тобто враховуються не лише ті, хто зареєстрований на ринку праці, а й всі за його межами. Очевидно, що люди, які стоять на базарах, особливо ті, хто отримує зарплатню в конвертах, формально вважають себе незайнятими, але відтак вони працюють. А під час опитування, гадаю, вони відповідають, що не працюють, бо не мають офіційних трудових відносин, не сплачують ні до Пенсійного фонду, ні інших податків. Тому вважаю, що показник безробітних – 68 тисяч осіб завищено.
Незважаючи на те, що впродовж тривалого часу рівень безробіття в столиці знижується, до служби зайнятості звертається все більше й більше людей. Порівняно з минулим роком її послугами скористалося в 1,5 раза більше киян, які перебували на обліку. При цьому обсяги працевлаштування збільшилися на 50 відсотків.
– Чи гарантуєте ви роботу для тих, хто через службу зайнятості проходить перепідготовку?
– Навчальні заклади забезпечують працевлаштування, особливо тих, хто навчався за держзамовленням, – зазначила Ліна Петрівна. – Ми займаємося перенавчанням, підвищенням кваліфікації, перепідготовкою, підготовкою молодих людей, які не мали професії чи кваліфікації. Але неперспективних спеціальностей не навчаємо, а лише тих, на які є замовлення роботодавців. Якщо раніше, наприклад, людина хотіла отримати фах секретаря, то ми її навчали. Тобто виходили з того, чого хоче людина. Нині ж виходимо з тієї потреби, яка існує в місті. І пропонуємо людині ту професію, яка гарантує 100-відсоткове працевлаштування після закінчення навчання.
У Києві дуже динамічно розвивається економіка, виробництво. І на ринку праці є потреба у фахівцях різних професій – як робітничих, так і інженерно-технічних. Нині відчувається дисбаланс між попитом і пропозицією на інженерно-технічних працівників. Молодь охоче вчиться на юристів, економістів, менеджерів, а потрібні інженери-механіки, інженери-конструктори, технологи. Тож радимо їй вступати до вищих навчальних закладів саме на такі спеціальності. Приміром, знаю науково-дослідні інститути, які, не маючи таких спеціалістів, залучають до роботи кваліфікованих інженерів, котрі свого часу не пішли торгувати на ринок, бо мають непрацездатний вік – до 70 і більше років. Молодь чомусь не обирає такі професії.
– Чим можна зацікавити молодих людей?
– Навантаженості на кожне робоче місце в Києві немає. Тобто кожен бажаючий може отримати роботу. Зацікавити ж його можна зарплатнею. Нині середня зарплатня в Києві перевищує тисячу гривень. Робітничі професії оплачуються достатньо високо. Але ж одразу, навіть після здобуття вищої освіти, досягти найвищого рівня оплати праці нереально. Адже є розряди, категорії тощо.
– Зарплатня справді має велике значення, – вступає в розмову Михайло Салюта. – Але не лише вона може стимулювати людей працювати на малооплачуваних роботах. Київрада розробила програму «Житло» для тих, хто обрав непрестижну професію. Наприклад, у сферах соціального захисту, медицини, освіти. Ми порушили питання про потребу будівництва житла для таких людей за принципом «50х50», тобто половину вартості сплачує держава, половину – фахівець. Гадаємо, що таким чином закріпимо працюючих хоча б на той час, доки вони виплачуватимуть за це житло. У проекті міського бюджету-2005 на таке будівництво закладено 100 млн. грн.
– Чим нова програма зайнятості відрізняється від попередньої?
– Новий документ врахував усі недоліки попередньої програми, що була розрахована на період з 2001 до 2004 року, – відповів Михайло Салюта. – Багато робітничих професій нині в Києві не потрібно, приміром, сталевара. Не потрібно вже й стільки юристів. Але з’явилися нові спеціальності, скажімо, біотехнологи. Потрібні біологи, які могли б займатися генетикою, клонуванням. Не людей, звичайно. Це нові напрями, які потребують фахівців.