Гімназія Володимира Науменка, і не тільки

На вулиці Ярославів вал, 25, майже навпроти корпусу Університету театрального мистецтва, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, донині стоїть цей скромний цегляний будинок, вартий нашої уваги. А йому вже понад сто років...

На перший погляд, він нічим не вирізняється. Принаймні в архітектурному плані ця споруда непоказна. Та коли довідатися про її історію...

Це була приватна гімназія Володимира Науменка. І саме тут із 1908 по 1915 рік навчався Максим Рильський. Він вступив одразу до третього класу. Про це нагадує меморіальна дошка на стіні (на якій, щоправда, замість «пам’ятка історії» відлито «пам’ятник»...

Володимир Науменко (1852-1919) – громадський діяч і педагог, літературознавець, етнограф, філолог, родом із Новгорода-Сіверського. Після закінчення Київського університету Св. Володимира викладав у середніх школах Києва. З 1905 року – директор заснованої ним гімназії. Був членом Київської Старої Громади. Пізніше – міністр народної освіти в уряді гетьмана Скоропадського. А оскільки Володимир Науменко був приятелем «хлопомана» Тадея Рильського, то останній свого сина Максима і вирішив віддати до нього в науку. До речі, саме гімназійної пори, 1910 року, Максим Рильський видрукував свою першу збірку «На білих островах». Йому було тоді 15 років. У Літературно-меморіальному музеї поета в Голосієві зберігається кілька фотографій, на яких можна розгледіти Рильського-гімназиста та його атестат зрілості.

Нині в колишній гімназії – навчальний заклад: школа мистецтв імені Михайла Вериківського (1896-1962). Звісно, ім’я українського композитора, диригента, педагога, автора першого українського балету «Пан Каньовський», тут невипадкове. З раннього дитинства талановиті київські діти мають змогу оволодівати різними мистецтвами. Цю школу в центрі міста дуже люблять: може, тому, що в ній особлива аура, значний «культурний шар». А культура – показник розвитку нації, хоч як банально це звучить.