…А для тещі – медовий пряник
Минулої суботи центр міста вирував не лише від політичних передвиборних пристрастей. На вулиці Богдана Хмельницького проходив осінній ярмарок, на який з’їхалося та зійшлося стільки люду, що з самісінького ранку усе довкола гуло, наче у розбурханому вулику. І хоч день видався трохи похмурим і непривітним, все одно народ поспішав на ярмарок, бо ж тут можна було купити все, чого душа бажає. Та й ціни нижчі, ніж, скажімо, на Бессарабському ринку, до якого звідси рукою подати.
Канівський маслозавод (Черкаська обл.) привіз близько десятка сортів твердого сиру, полтавці торгували медом, фермерське підприємство «Велика родина» із Рокитнянського району Київщини радувало покупців консервованою продукцією, «Київмлин» продавав борошно різних фасовок по 1,90 грн. за кілограм. А що вже казати про вибір ковбасно-м’ясних продуктів – очі розбігалися.
Осінь зібрала у свої засіки чимало всякої городини. Чого-чого, а овочів на ярмарку було більш ніж достатньо й недорого: черкаську картоплю продавали по 70 копійок, буряки із Дмитрівського дослідного господарства по 90 коп., капусту – по 70. Багато киян купували овочі на зиму, щоб, коли затріщать морози, не бігати на ринок. Людмила Михайлівна, пенсіонерка, навіть «кравчучку» прихопила.
– Кілограмів з тридцять бараболі візьму, – розповідає. – Трохи цибулі.
– І все те самі довезете?
– А у мене є «тяглова чоловіча сила» – брат Микола.
– Я теж з порожніми руками звідси не піду, – обізвався Микола Михайлович. – Уже вибрав для себе товар – живого коропа. Морська риба нині таким, як я, не по зубах, а короп коштує всього 8,5 грн. за кілограм. Може, й на оселедця вистачить грошей…
Світлана Петрівна приїхала сюди з вулиці Дегтярівської.
– Усього потроху накупила, – тішиться жінка, стоячи у черзі за квашеними огірками, помідорами, капустою, де і я зупинилася. – Оце ще огірочків зо два кілограми візьму. Я законсервувала овочі на зиму, але ж вони не такі, як з діжки.
Запасалися кияни і яблуками. Особливо смачні та красиві, наче на картинці, були вони в Кондратюків із Вінниччини. На ярмарок вони приїхали всією родиною: мама з татом зважували, а бабуся з онуками накладали рубінові фрукти у торбинки.
– Купуйте, не пожалкуєте, – закликала до себе покупців Людмила Іванівна. – Це з нашого саду.
– І ото так вродило? – дивуюся я, бо знаю, що нинішній рік не дуже врожайний на яблука.
– У нас завжди родить, – посміхається молодиця. – У мого батька був Божий дар садівника. Ген, коли садив щепи, а вони й нині плодоносять – усі сорок.
Не купити таких яблук було неможливо, до того ж не дорого – по 2 гривні за кілограм, на ринку за такі треба заплатити 3,50. Не змогла не спокуситися й на тетіївські пряники: ото смакота! Тут навіть вишикувалася черга. А неподалік цього намету торгували медовими пряниками у формі гривні, мобільного телефона, серця, іменними.
– Дівчино, покладіть-но мені, будь ласка, у торбинку отой, де написано «Коханій тещі», – звернувся до продавця молодий чоловік. – Собі сала та ковбаси купив, дітям – винограду, жінці – модні чобітки, і для тещі треба якийсь гостинець із ярмарку. Задобрю хоч пряником.
Мешканці Шевченківського району ярмаркували із задоволенням. Із порожніми руками додому ніхто не повертався. Як зауважив начальник управління торгівлі райдержадміністрації Володимир Рєпніков, влада завжди йде назустріч побажанням киян. До початку заморозків ярмарки пройдуть і в інших мікрорайонах, щоб люди могли скупитися не на день-другий, а на кілька тижнів, а то й місяців.