Тепле, пухнасте і трохи колюче

У повітрі запахло першими приморозками, і в наші домівки потиснувся холод. Все одно що непроханий гість, але й з хати вигнати його складно. А якщо в домі ще й батареї не встигли нагрітися – цокотиш зубами…

У завбачливого господаря чи господині на всяк випадок є обігрівач або ж перина, тепла ковдра. Утім, пухова перина – то велика розкіш (вартує таких грошей, що не в кожній кишені знайдуться). Та й добротна на вигляд ковдра нині не вельми гріє – із синтапону часто-густо. Інша річ, коли  з натуральної вовни… Я маю таку, і називається вона карпатським ліжником. Що вже тепла, гріє, наче на печі сидиш! Щоправда, у сучасних супермаркетах дарма його шукати –  тут полиці завалені всіляким заморським крамом. Таку річ можна придбати хіба що на ринку. І продають їх самі ж виробники – гуцули.

Здавна краєм ліжників вважалася Косівщина. Цей промисел і нині процвітає тут, у кожному селі є свої майстрині. З однією з них, Василиною Копчук, я недавно познайомилася на ринку в Києві.

– Ткацтво у нашому роду має давню історію, – розповіла Василина Михайлівна – за верстатом уміли працювати мої прабабця, бабця, мама. Змалку бачила його у хаті.

– І коли вперше сіли за нього?

– Коли стала ходити до школи. А перший килимок зіткала у дванадцять років.

– Ваші діти, либонь, теж не цураються цього ремесла?

– Звісно, – мовила зі смутком. – Нині, поки я тутечки торгую, Галинка з Володею допомагають таткові по господарству і готуються до довгих зимових ткацьких вечорів.
І пані Василина розповіла мені, як із овечої вовни виготовляють натуральні ліжники. Нелегка й копітка то праця. Спершу вовну вимочують 5 – 6 годин у гарячій воді, промивають холодною, висушують і сортують: білу – до білої, чорну – до чорної. І починають її розчісувати. Після того прядуть нитки. Для кожного виду робіт є спеціальні пристосування (їх майструють здебільшого чоловіки).

Тихими прохолодними вечорами, коли на гори опускається матінка-ніч, у селі Річка, що в Косівському районі Івано-Франківщини, лунко вистукують ткацькі верстати. Кожна майстриня вигадує свій орнамент, аби річ була кращою, ніж у сусідки.

– Нині тчуть не лише ліжники, а й покривала для крісел, – зауважила пані Василина. – А ще наразі  мають попит лікувальні пояси від радикуліту. Дуже корисні для здоров’я подушки  з овечої  вовни.

–  І скільки  все оте коштує? – запитала я.

– Ліжники продаю по 150 гривень, подушки по 50-60. Маю ще рукавиці по 15-20 гривень і шкарпетки – по 15. Я ще не розповіла вам, як вимивають ці вироби. То  теж складний процес.

На гірських річках з цією метою споруджують валило,  де щойно знятий з верстата виріб «купається» впродовж семи годин. І що він збитіший, то тепліший і довше служитиме. Далі його висушують на сонці, вичісують грабелькою – і тоді можна нести товар на ринок. За сезон пані Василина виготовляє 50-60 ліжників. Теплі, пухнасті і трішки колючі, вони не лише зігрівають від холоду, а й мають лікувальні властивості. Гуцули не визнають жодних мікстур і піґулок, коли застуджуються. Закутуються ліжником – і на ранок хворобу як рукою знімає. Особливо швидко одужують від такої процедури діти.

Гуцульські ліжники добре знані й за межами України – в Сибіру, Канаді, США, Німеччині… На косівському ринку їх достатньо  будь-якої пори року. У Києві їх теж можна знайти. Зазвичай раніше товари українських ремісників продавалися в художніх салонах, яких у столиці було чимало. Ринкова економіка витіснила їх, і тепер на місці салонів, якщо не бутік, то аптека. Отож, таким майстриням, як Василина Копчук, доводиться підпільно збувати товар у підземних переходах. Вісім років жінка торгує крадькома.

– Оце ще тиждень поторгую та й поїду додому, до дітей і чоловіка, – бідкається жінка. – Щодня їм телефоную,  але все одно скучаю. Галинка моя вчиться  у другому класі, а Володя в  одинадцятому.  Вони добрі татові помічники. І верстат вже підготували до роботи...

За довгу зиму пані Василина натче не  один десяток ліжників. І  кутатимуться в них кияни, і дякуватимуть майстрині з Гуцульщини. Маючи таку ковдру, можна не перейматися, що в квартирі батареї не дуже гарячі: ліжник зігріє і тіло, й душу.