29 жовтня 2004 року, п'ятниця №180 (17366) останнiй номер RSS
Головна КИЇВ ЗВІДУСІЛЬ ПАМ’ЯТЬ ПОЛІТИКА РЕҐІОН МЕДМІСТЕЧКО САМОВИДЕЦЬ ЖИТТЯ-БУТТЯ ЗООСВІТ МУЗОН СПОРТ

 МЕДМІСТЕЧКО
29.10.2004

Рак молочної залози – не вирок


Щороку у 15 тисяч 414 українок виявляють рак молочної залози (РМЗ). Щопівгодини в Україні діагностується ця страшна хвороба, від якої щогодини вмирає жінка. РМЗ є основною причиною смерті жінок 45-65 річного віку. В Україні ця недуга посідає перше місце серед жіночих онкозахворювань. Згідно зі статистикою Інституту онкології АМН України, нині в країні на обліку перебувають 115 тисяч жінок, що перенесли мастектомію – видалення молочної залози – і потребують протезування. Показники захворюваності на РМЗ з 1986 року в нашій країні зросли в 2,5 раза...

Про проблеми ранньої діагностики та лікування РМЗ «Вечірці» розповіла Галина МАЙСТРУК – голова правління благодійного фонду «Здоров’я жінки та планування сім’ї», представник Європейської коаліції лікування РМЗ.

– Галино Павлівно, вражає те, що 14 відсотків жінок, яким встановлено діагноз РМЗ, помирають, не проживши й року. Чому так відбувається?

– Більшість жінок, на жаль, звертаються до лікаря-фахівця, коли хвороба вже прогресує. А в задавненій стадії її важко подолати. Скажімо, за статистикою, в Україні у 30 відсотків жінок хворобу виявили вже в занедбаній стадії. Для порівняння, в США лише у 5-7 відсотків жінок. Причиною цього є передусім недостатня поінформованість. Часто жінка просто не знає про свою хворобу, або ж не надає цьому значення. Деякі бояться почути страшний діагноз, відчувають страх перед операцією і зволікають із відвідуванням лікаря.

 По-друге, вітчизняні онкологічні диспансери мають недостатню технічну базу. У більшості міст України відсутні мамографи – рентгенівські апарати для діагностування РМЗ. А та апаратура, що є, застаріла і морально, і технічно. Про яке ж ефективне діагностування може йтися? Є претензії і до фінансування лікування. Не всі категорії ліків закуповує держава в повному обсязі. Деякі препарати пацієнткам доводиться відшкодовувати з власної кишені. Це ганебний факт. Українські жінки – хворі на РМЗ – повинні мати повне право на обов’язкове і безплатне забезпечення необхідними ліками. Вони дорогі, але ж життя дорожче... Відсутня й державна програма реабілітації для тих, хто переніс операцію на молочній залозі. В основному працюють лише громадські організації, де жінки з діагнозом РМЗ допомагають одна одній у складних життєвих ситуаціях.

– Як можна розв’язати ці проблеми?

– Найголовніше, потрібна підтримка з боку держави. Повинна бути державна програма, яка б передбачала обов’язкове обстеження на мамологічному обладнанні кожної жінки віком від 40 років. Останнє десятиріччя в нашій країні приділяють недостатню увагу профілактичному обстеженню населення. Скажімо, у країнах Європи, Америки мамографія є обов’язковою складовою частиною медобстеження жінок віком 45-50 років. А в деяких країнах Євросоюзу – Швеції, Голландії, Великобританії – це постійно діюча державна програма. Хоча на РМЗ там хворіють навіть вдвічі більше, але завдяки програмам скринінгу вдалося знизити смертність на 30 відсотків.

Сучасна апаратура виявляє злоякісну пухлину розміром всього 3-8 мм, яку сама жінка не може в себе ні побачити, ні намацати. Рання ж діагностика передбачає успішне лікування, максимальне збереження органу під час операції, а виживання хворих становить 95 відсотків. Уявляєте, скільки українських жінок можна було б врятувати, якби хворобу виявили в 0 або I стадії?!

– Чи є якісь позитивні зрушення в боротьбі з цією хворобою?

– У вітчизняних клініках, які забезпечені мамографами, хай навіть не останнього покоління, є певні успіхи. Приміром, у Києві, Черкасах, Криму, Запоріжжі, Чернігові. Незабаром за сприяння громадських організацій та благодійної програми «Avon проти раку молочної залози» ультразвукова апаратура буде встановлена в Київському міському онкологічному центрі та мамограф в Одесі.

Відрадно, що в Україні збережено онкологічну школу, є солідний нагромаджений досвід, але потрібний подальший розвиток мамології. І самотужки медичним фахівцям з цим не впоратися. Потрібна підтримка на державному рівні. Це і фінансування, і підготовка кадрів, персоналу, бажано, щоб у кожній онкологічній лікарні було спеціалізоване відділення з діагностики та лікування РМЗ.

– Галино Павлівно, якщо в нас здебільшого відсутнє обов’язкове профілактичне обстеження, чи може будь-яка жінка «з вулиці» прийти до онкологічної лікарні, щоб зробити мамографію?

– Звичайно. А кожній жінці, якій виповнилось 40, це потрібно робити хоча б один раз щодва роки. А якщо запідозрили щось, виявили бодай малесенький вузлик чи затвердіння на грудях, не звертайтесь до екстрасенсів та бабок. Негайно йдіть до лікаря. Пам’ятайте, що задавнена стадія хвороби потребує значно довшого і складнішого лікування, аніж рання.

– А яка підтримка існує для жінок, що перенесли операцію?

– У післяопераційний період адаптуватися, звичайно, важко. Слід пройти цілий комплекс реабілітаційних програм. Оскільки в Україні не існує сучасних відділень реабілітації для онкохворих, цим питанням переймаються громадські організації. Приміром, на базі нашого фонду діє програма для жінок, що перенесли мастектомію (видалення молочної залози). Її розробили співробітники фонду та фахівці Київської міської онкологічної лікарні. Тут працюють психологи, соціальні працівники, волонтери, які самі колись перенесли операцію і добре знають проблему. Жінки, що повернулися до життя, вчаться жити заново. І досить успішно...

Ольга Микитівна Зінькевич


29.10.2004   І слово, і пісня зцілюють. До госпіталю – по здоров’я


29.10.2004   Наступ на малярію триває.


29.10.2004   Жінка рідкісного таланту.


29.10.2004   Чи схильні ви до цукрового діабету?.


29.10.2004   Застуда? Мобілізуй внутрішню оборону.


29.10.2004   «Дідусевий еліксир» оберігає від недуг.




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.