Будинок літераторів
Цю адресу ще зі шкільних років знала: Київ, вулиця Орджонікідзе, 2. Нині ж Будинок літераторів Національної Спілки письменників України – у цьому самому особняку, але вулиця називається по-іншому – Банкова.
Багатьом киянам відома ця адреса (надто після скандальної історії, коли купка літераторів, яких позбавили членства в НСПУ, претендувала зайняти облюбовані крісла саме на Банковій, 2).
У часи перебудови тут зчинявся справжній бум. Відкрилися шлюзи і ринула заборонена колись інформація, люди потягнулися до письменників, які влаштовували зустріч за зустріччю. У залі на першому поверсі яблуку ніде було впасти: місця займали за годину-другу до початку.
Хто потрапляв туди вперше, з цікавістю роздивлявся будівлю. А роздивлятися є що.
Особняк чудово вписаний у простір аристократичних Липок. Збудований він у кінці ХІХ ст. у стилі палацової архітектури. Фасад прикрашено рустом – каменями, що за формою нагадують огранення діаманта. У залах, що стали кабінетами, – інкрустація, різьблення, мармур, розкішна ліпнина, голландські кахляні грубки, коминки (каміни) – щоправда, недіючі.
Спершу цей палац належав генералу Федорові Трепову. Згодом його придбав київський цукрозаводчик Симха Ліберман. Відомий архітектор Володимир Ніколаєв (той, що побудував будинок купецького зібрання, нині – філармонія, і театр Бергоньє – тепер імені Лесі Українки) трохи змінив його 1898 року, надавши палацу ренесансних рис. Десь згодом читала, ніби частину даху в одній із горішніх кімнат можна було легко розібрати. Це потрібно було на час святкування єврейського Суккоту, коли правовірний юдей кілька днів має жити в наметі або просто неба.
Потім (1888-1896 рр.) палац орендував київський генерал-губернатор граф Ігнатьєв. Тут мешкав і його син, який після жовтневого перевороту став радянським дипломатом. Він згодом написав книжку мемуарів «50 років у строю».
Тоді ж, після революції, тут розміщувалися різні установи. Зокрема, 1934-го – Рада народних комісарів УРСР.
З часом радянська влада розщедрилася – з 1953 року сюди, в особняк на тодішню вулицю Орджонікідзе, переїхало правління Спілки письменників України.