Велетень повертається
Із 23 по 30 листопада в Києві відбуватиметься Перший міжнародний конкурс вокалістів імені Бориса Гмирі.
Коли він співав, бувало, люди мліли
Серед багатої епістолярної спадщини видатного співака Бориса Гмирі – й листи зіркового композитора Дмитра Шостаковича. В одному з них (Москва, 1959 рік) читаємо: «Не можу стриматися, щоб не висловити захоплення Вашим дивовижним талантом… Дуже хочеться створити щось гідне його…» У пам’яті киян старшого покоління – травневий вечір 1956 року в Київській філармонії, коли Борис Гмиря виконував прем’єрний вокальний цикл Шостаковича «П’ятиденка» – п’ять романсів на слова Євгена Долматовського. «Ви так співаєте, що все це звучить геніально, – сказав тоді Дмитро Шостакович. – Хоч ця музика і слова – не для Вас. Я ще не створив твору, гідного Вашого таланту».
Бували випадки, що під час концертів видатного співака розчулені люди навіть непритомніли. Президент Фонду Бориса Гмирі Ганна Принц наводить приклад – під час виступу в Китаї, коли Гмиря співав «Колискову» В.-А.Моцарта, одна із слухачок, що недавно поховала дитину, зомліла. – Він так проникливо виконував, ніби сам утратив дитину.
А як співав «Думи мої, думи мої…» на слова Шевченка!.. Співав упівголоса й ніби «просто», бо «густа» музика відволікає серце й душу поета. Він не виспівував себе, не демонстрував голос – вникав у суть твору, думки… Його розкішний, шляхетний, задушевний бас впізнаємо одразу серед безлічі найкращих голосів світу.
У цій квартирі, на вулиці Хрещатик, 15, де мешкав Борис Романович у 1951 – 1969 роках і де тепер меморіальний музей, – усе, як і за його життя. І нотна спадщина – багатий репертуар співака, й науково-мистецька публіцистика, й платівки з його записами, велике листування, щоденники. На фортепіано – партитура останнього твору, який вивчив Борис Романович, та не встиг заспівати зі сцени, – «Останній промінь згас» (музика П.Сениці, слова М.Качури) – ноти так і лежать з того спекотного дня – 1 серпня 1969-го, коли зупинилося серце великого співака.
«У квартирі – така велика нотна бібліотека, тут є твори, яких навіть нема в консерваторії, – зауважує Ганна Василівна. – Готували до друку нотну збірку «Романси та українські народні пісні з репертуару Бориса Гмирі», видану до його 100-річчя в «Музичній Україні», не виходячи з цієї квартири. У музею Бориса Гмирі добрі контакти з Національною музичною академією, тут часто бувають викладачі, студенти – спадщина відкрита для них. У перспективі, – каже Ганна Принц, – тут може бути один із вокальних класів музичної академії».
До ювілею випустили й вісім компакт-дисків із записами Гмирі. Зокрема, українські народні пісні в супроводі Оркестру народних інструментів України та в супроводі Капели бандуристів України. Два компакт-диски «Борис Гмиря. Феноменальне мистецтво» та «Борис Гмыря. Шедевры русской классики» видали за сприяння Головного управління культури Київської міськдержадміністрації. Велику спадщину геніального співака треба видавати сповна. Нагадаємо: репертуар Гмирі – це понад 600 камерних творів (300 українських народних пісень і романсів, 200 російських та понад 100 західних), 40 оперних партій (проспівав 75 арій) української, російської та західної класики, близько сотні фрагментів із вокально-сценічних та симфонічних творів, ще – вокальні цикли Шуберта, Мусоргського, Рубінштейна, Шостаковича.
Золота сторінка в репертуарі Бориса Гмирі – твори на слова Тараса Шевченка. Напередодні 150-річчя від дня народження Кобзаря співак підготував програму з 24-х творів на вірші поета, знявся у фільмі-опері «Наймичка» на музику М.Вериківського. Ця програма з неймовірним успіхом прозвучала в найкращих залах колишнього Союзу, 1964 року фірма «Мелодія» записала її на платівку «Великому Кобзареві» в супроводі капели «Думка» під орудою П.Муравського.
Загалом з 1945 по 1987 рік фірма «Мелодія» випустила понад 200 платівок зі співом Гмирі, наклад яких – від 100 тисяч до 600 тисяч. Їх перевидавали 120 разів і розповсюджували по всьому світу.
«Щоб донести спадщину феноменального співака до сучасного слухача, треба видати весь репертуар, що складе не менш як 50 компакт-дисків, – говорить Ганна Принц. – І це вклалося б у 320 тисяч гривень. Але потрібна допомога і міської влади, й загалом держави».
Слід донести до людей і письмову спадщину митця. Президент Фонду Ганна Принц – співупорядник трьох книжок зі спадщини співака. Разом із доцентом НМА Мар’яною Копицею підготували до друку книжку «Борис Гмиря і Дмитро Шостакович».
Фонд оголосив збір коштів на пам’ятник видатному співакові. Вже йдуть надходження до АКБ «Київ» у м. Києві, р/р 26006000429201 МФО 322498, ідент. код 21523713 з поміткою «На пам’ятник Гмирі», Фонду Бориса Гмирі.
Між Лисенком і Крушельницькою
Ідея провести Міжнародний конкурс імені Бориса Гмирі визрівала аж двадцять років. Врешті, в розпорядження Кабінету міністрів України від 26.09.2002 р. «Про відзначення 100-річчя від дня народження Б.Р.Гмирі» було внесено пункт про проведення конкурсу. А в травні цього року Кабмін видав постанову «Про Міжнародний конкурс вокалістів імені Бориса Гмирі».
Велике музичне свято наближається. Голова оргкомітету – міністр культури і мистецтв Юрій Богуцький. Серед заступників – начальник Головного управління культури КМДА Олександр Биструшкін, президент Фонду Бориса Гмирі Ганна Принц, член оргкомітету – керівник дирекції мистецьких конкурсів Державного підприємства «Україна мистецька» Галина Кириліна.
Левову частину витрат фінансує Міністерство культури, 200 тисяч гривень виділила Київська міськдержадміністрація. Голова журі конкурсу – Шевченківський лауреат, уславлений бас Анатолій Кочерга, який нині мешкає в Австрії. В журі – фахівці високого класу з Іспанії, Чехії, Росії, України (з нашої країни, ймовірно, будуть народні артисти – кияни Валерій Буймістер, Лев Венедиктов та харків’янка Ірина Яценко – учениця Павла Голубєва, педагога Бориса Гмирі, згодом учениця самого Бориса Романовича). Вік конкурсантів: жінки – від 21 до 34 років, чоловіки – 21-35 років. Конкурс проводитиметься в три тури. Він буде камерним, адже в творчості Бориса Гмирі поряд із оперним, багатий репертуар і камерних творів.
У програмах конкурсантів – вокальні твори українських, російських, західноєвропейських композиторів.
Високий, європейського рівня, нагородний фонд. Ґран-прі конкурсу – 10 тисяч доларів, дві перші премії – по 7 тисяч, дві другі – по 5 тисяч, дві треті – по 3 тисячі доларів.
Спеціальна нагорода конкурсу: премія Фонду Бориса Гмирі – за найкраще виконання української народної пісні з репертуару видатного співака. Буде організовано гастрольне турне переможців по Україні у першому півріччі 2005 року.
Це – один із трьох конкурсів, що проводиться на державному рівні (крім конкурсів імені Соломії Крушельницької та Миколи Лисенка). І в цьому його престиж і значущість. Конкурс відбуватиметься в Національній філармонії України та в Національній музичній академії ім. П.Чайковського.
У дні великого музичного свята у філармонії буде розгорнуто виставку з життя і творчості Бориса Гмирі – фотознімки, документи, епістолярна спадщина, щоденники. Зокрема й матеріали про постановку 1962 року в Київській філармонії опери «Моцарт і Сальєрі», де Борис Гмиря був режисером-постановником і виконавцем ролі Сальєрі (партію Моцарта співав Костянтин Огнєвой). Також – матеріали про численні виступи знаменитого баса на сцені столичної філармонії, де він дав 110 концертів і – останній у своєму житті, 1969 року, разом із хоровою капелою «Думка».