Стипендії на сало не вистачило…

Останній день минулого тижня був щасливим: отримав стипендію. Сиджу на останній парі й думаю,  на що б витратити ті сто п’ять гривень. І згадав, що у шафі в гуртожитку навіть тарганам нічим поживитися.

Почав лічити, як розділити стипендію. 20 гривень заплачу за проживання в гуртожитку, за 17 куплю проїзний квиток, на хліб витрачу  упродовж місяця 48. Чим би себе потішити на останні 20 гривень? Може, сальця купити, тим паче, що повертатимусь додому повз Лук’янівський ринок. Що я і зробив. Одразу зайшов до м’ясного павільйону. Продавців можна було перелічити на пальцях рук. Почім же сало? Адже про нього постійно стільки  говорять: влада контролює ціну, начебто останнім часом воно подешевіло.

Заходжу й сміливо запитую у першого продавця – 20 гривень за кілограм, – чую у відповідь.

Запитав  другого: скільки? У відповідь: ціна така ж. Походив ще хвилин з п’ять, пооблизувався, помацав свинячі вуха та й вийшов з павільйону з порожніми руками. Довелося тішитися двома сосисками, тими, що по вісім гривень за кілограм…

Мабуть, студенту сало протипоказане, занадто багато холестерину, хай йому грець…