Пригубіть трунок бразильського лісу
Останнім часом у Києві все популярнішим напоєм стає «парагвайський чай» – мате. Це традиційний напій південноамериканських індіанців. Виготовляють його із сухого листя вічнозеленого тропічного дерева «йерба мате».
На відміну від чаю, збирають не три його верхні листочки, а все листя. Сушать його по-різному – і саме ці способи визначають сорт мате. Буває він також з різноманітними добавками – лимоном, яблуком, суницею тощо. Напій цей надзвичайно корисний: зміцнює імунітет, відновлює нервову систему, сповільнює старіння організму. Вживання мате дозволяло індіанцям обходитися без їжі протягом кількох тижнів! Чай містить алкалоїд матеїн (різновид кофеїну) з набагато більшою стимулюючою дією та не справляє жодного негативного впливу на організм.
Вживання мате – надзвичайно вишуканий ритуал. Він вимагає спеціальних аксесуарів – калебаса та бомбільї. Калебас – невеличкий глечик з гарбуза, де заварюють мате. Бомбілья – трубка з фільтром на кінці, яку опускають у гущу й так п’ють. Півтисячоліття тому бомбілью виготовляли зі стебел рослин, пізніше – із срібла, зараз – зі спеціального металу. У київських магазинах калебас та бомбілья коштують 120 гривень. Кожний калебас – унікальна річ, виготовлена вручну аргентинськими майстрами. Є й декоровані, святкові калебаси, з дерев’яною бомбільєю – такі коштують 200-300 гривень. Ціна самого напою коливається від 12 до 20 гривень за 100 грамів.
Традиційний спосіб заварювання мате передбачає засипання ним двох третин калебаса. Але варто пам’ятати, що такий напій вживають індіанці, сидячи навколо вогнища, і кожному дістається по кілька ковтків. Якщо ж ви вирішите лежачи на дивані відчути пахощі бразильського лісу і один вип’єте міцний мате, доведеться викликати «швидку». Тож оптимальний варіант – насипати у калебас три-чотири ложки напою. До мате можна також додавати цукор, мед, молоко.
За легендою, Бог перетворив дуже вродливу дівчину на кущ мате. Для північних американців мате – символ спілкування і тому часто зустрічається в літературі, піснях, живописі. Є багато приказок, пов’язаних із мате. Наприклад, «зацілована, як бомбілья» – про легковажних жінок. Вираз «ходити бомбільєю» стосується чоловічої моди 50-х років минулого століття, коли всі одягали дуже вузькі брюки. Про гарні очі в Північній Америці кажуть: «як мате», «як солодкий мате», «як мате з молоком».
У Європі мате з’явився у XVII столітті. Коштував він навіть дорожче, ніж чай. У XIX столітті, коли Північна Америка потрапила у вир революцій, на нашому континенті про мате забули. До речі, Хуліо Кортасар, який ледь не на кожній сторінці своїх творів згадує про мате, якось сказав, що розмови були матір’ю всіх революцій у Північній Америці, а мате – їх повивальною бабцею. До Європи напій знову повернувся на початку XX століття. Особливо популярним у 30-ті роки цей напій став у Парижі. Французи прагнули зрозуміти природу латиноамериканської пристрасті, тому й пили мате і танцювали танго.
У самій же Латинській Америці мате такий же звичний напій, як чай в Англії.