…І скриню з приданим

Щоразу, коли приїжджаю на Львівщину до бабусі Наді, згадую своє дитинство, яке тут провела. Розлога яблуня, де колись дідусь для мене із сестрою спорудив гойдалку, а поблизу – старовинна скриня із кованими залізними візерунками, від якої завжди віяло таємничістю…Як не дивно, але столітній дерев’яний ящик, який нині виконує функцію сховища різного збіжжя, й досі не розвалився, не струхнявів, хоча роками стоїть у дворі, а не в коморі. «Це тому, що скриня з міцної дорогої деревини, та й викувані...

Біль втамовується любов’ю

Без диваків навколишній світ здавався би сірим та буденним. А так у нашому житті час від часу прояснюється і ми дивуємося, співчуваємо, а чи й по-доброму заздримо їм. Вони вміють жити не так, як усі, чи принаймні, як більшість із нас і через те спонукають по-іншому глянути на світ оточуючих – творити добре, красиве не заради вигоди, а просто так, щоб у відповідь хтось усміхнувся, подякував. Нещодавно я познайомилася саме з такою жінкою – 75-річною пенсіонеркою, незмінною волонтеркою...

Сорока-білобока

1998 року справжнє тепло прийшло ще в лютому. Певне тому навіть птахи раніше ніж звичайно почали мостити гнізда. У нас в малиннику вигналася височенька слива. Саме її верхівку й уподобали  сороки для свого майбутнього помешкання. Брат, запримітивши стрекотливу парочку з гіллячками в дзьобах, узявся вже було за драбину, аби розкидати те, що вони намостили на сливі, але мама зупинила його: «Не чіпай, нехай мостяться, курчат не доведеться від сорок охороняти». Тож білобоки таки добудували свою...