За кордон виряджали аферисти
«Краще там, де нас нема», – стверджує народна мудрість. І наші співвітчизники чимшвидше прагнуть туди, розраховуючи на свої світлі голови і золоті руки. Мотивація їхня зрозуміла: безробіття жене українців за тридев’ять земель. Тим більше, що зваблива реклама, яка рясніє чи не на кожному стовпі й «гарантує виїзд за кордон із подальшим працевлаштуванням і щедрою зарплатнею», створюють міф шаленого збагачення. Для багатьох розчарування настає дуже швидко. Про це писано-переписано, але кількість охочих закордонних заробітчан не зменшується.
У столиці сотні посередницьких фірм, які пропонують роботу за кордоном, але безпосередньо працевлаштуванням займаються лише одиниці. Інші, відправивши людей за кордон, залишають їх там напризволяще…
А яблука падали…
Ще на батьківщині, в своїй Івано-Франківській області, Світлана Трегуб спробувала збагатитися завдяки неабиякій властивості маніпулювати людською довірою. Якось зібрала односельців, охочих підзаробити, і повідомила, що домовилася з головою сусіднього колгоспу про вигідну роботу для них: збирати яблука в колгоспних садах. Звісно, зауважила, що її турбота про людей не безплатна – такі реалії часу.
У домовлений день аферистка найняла машину, якою перевезла людей у яблуневий сад, а сама пішла нібито домовлятися про кошики. І зникла безслідно. До самого вечора тупцювали обдурені односельці під деревами, з яких на них, немов знущаючись, падали стиглі яблука. Стомлені і злі дісталися до свого села і всім кагалом пішли скаржитися. Тоді Світлану судили, але вона відбулася лише штрафом. І довелося їй покинути рідний край, утікаючи чимдалі від людських прокльонів. Але вона не покаялася…
Нова професія зі старими гріхами
Незабаром через власних агентів і оголошення у пресі Світлана, яка зуміла очолити у столиці приватну туристичну фірму, рекламувала по всіх регіонах України послуги своєї організації: працевлаштування людей за кордоном. Домовилася про співпрацю з директором ще однієї столичної туристичної фірми, яка мала ліцензію, звабивши солідним гонораром.
Охочих працювати за кордоном знайшлося чимало. Двері в офісі на Куренівці не зачинялися. Спочатку розмову з клієнтами брали на себе «колеги» Світлани з іншої фірми, а потім у гру вступала й вона сама. Так уміло розмальовувала закордонний рай, що люди навіть забували цікавитися документами організації. Вірили їй на слові.
– Світлана виявилася чудовим психологом, хоча й не дипломованим, – розповідає представник прокуратури Києва, прокурор відділу нагляду за дотриманням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Євген Ковальов. – В усіх подробицях розповідала людям, як добре їм працюватиметься в Норвегії на хлібозаводі чи в Швеції на рибозаводі. Тут же набирала номер телефону однієї із цих країн і нібито розмовляла з представниками роботодавців. Після спілкування з турботливою посередницею люди ладні були заплатити кругленьку суму, аби дістатися омріяної країни й отримати роботу. Спершу потрібно було внести суму у розмірі 1500 доларів. Начебто для відкриття візи. Для майбутніх заробітчан це була сума чимала, тому дехто позичав гроші, а дехто навіть продавав квартири. Після попередньої оплати чекали, коли ж їх покличуть отримувати паспорти. Довго чекали. Трегуб спочатку брехала, що нібито в посольствах виникають непередбачувані труднощі чи якесь свято заважає владнати всі паперові справи. Потім почала ховатися від обдурених, коли ті нарешті збагнули, що плакали їхні грошики.
Утекти б із того «раю»
Не всі ошукані залишалися ні з чим в Україні. Декого шахраї, продовжуючи гратися людськими долями, таки відправили за кордон. Там їх зустрічали люди Світлани. Вони забирали у клієнтів документи і гроші, нібито для остаточного залагодження справ на місці. А приїжджих тимчасово направляли до таборів біженців, куди за ними вже ніхто не приходив. Ці ошукані аферисткою опинялися в складнішій ситуації, ніж їхні брати по нещастю, які залишилися в Україні. Вони молили Бога, щоб допоміг їм повернутися додому. Декому щастило. На приховані гроші, що залишили собі на дрібні витрати, купували квитки й летіли назад. А в одної жіночки не залишилося ані копієчки. На щастя, вона зустріла земляків і повідала їм про своє горе. Ті не залишилися байдужими. Допомогли влаштуватися на тимчасову роботу, дали прихисток у себе. Через деякий час вона заробила грошей на квиток – і чимшвидше додому.
– До правоохоронних органів надійшло багато скарг від ошуканих громадян, – продовжує Євген Ковальов. – Було порушено кримінальну справу. Світлана, як зачула присмак смаленого, одразу накивала п’ятами. Двох інших її співучасників із солідарної туристичної фірми вдалося одразу затримати. Згодом знайшли й аферистку. Вона переховувалася в Миколаєві, де, до речі, встигла надурити ще десятьох громадян за відпрацьованою схемою. У розшуку ще й досі її син, якого матір залучила до сімейного «бізнесу». Загалом аферистка одібрала майже 150 тисяч доларів. Але не всі зважилися зізнатися, що їх надурили, як малих дітей. На майно затриманих злодіїв накладено арешт: це хоч трохи зможе компенсувати збитки клієнтів. А от у Світлани, як з’ясувалося, немає нічого власного, ані машини, ані квартири.
Головна ж проблема всіх цих людей, через яку втрапили в халепу, – незнання законодавства. Насамперед, коли потрапляєш до такої організації, слід цікавитися, чи є в них ліцензія на працевлаштування, договір на посередництво. Не слід також забувати про ліцензійні умови провадження господарської діяльності з посередництва на працевлаштування, де зазначено, що посередник не має права брати попередню оплату до укладення громадянином України договору на працевлаштування з іноземними роботодавцями.
* * *
На судових засіданнях ошукані, дивлячись аферистці в очі, розповідають про свої поневіряння. Жінки не витримують і плачуть, переживаючи знову і знову ті жахливі хвилини їхнього життя. Світлана ж поводиться зверхньо. Бреше, не ховаючи очей, що такого не було і всі ці люди просто вигадують нісенітниці. Звичайно, вона чудово розуміє, що не від доброго життя прийшли вони по допомогу до неї. За такий злочин Кримінальний кодекс України передбачає покарання – позбавлення волі терміном від 5 до 12 років з конфіскацією майна.