Куди дрейфує Британія?
Допоки українські політики сперечаються, куди має пролягти інтеграційний вектор із Києва, завжди розважливі лідери Туманного Альбіону свій новий вибір ось-ось мають зробити. Але йдеться не про вибір між двома політичними полюсами – Москвою та Вашинґтоном, а радше інвестиційно-економічний – між євро та його зеленим американським колегою.
Незважаючи на запевнення британського прем’єра Тоні Блера, що остаточне рішення з цього приводу ще не ухвалено, його слова звучать так, ніби він уже все вирішив. До речі, такі заяви звучали, коли вся Європа очікувала, що економічно сильний Лондон підтримає тоді ще слабкий євро, даючи йому прописку на островах як єдиній платіжній одиниці країни.
Учора британський уряд мав заслухати виступ Тоні Блера та міністра оборони Джеффа Гуна, які кілька тижнів тому рекомендували перевести 650 британських вояків із півдня Іраку до його центральної частини, де розміщені американські війська, які, як передбачається, братимуть участь у військових операціях у бентежній Фаллуджі.
Однак, виступаючи в парламенті, прем’єр так і не вказав конкретно, куди саме переведуть британських вояків, хоч підтвердив, що в разі передислокації полку «Блек Вотч» солдати все одно повернуться додому ще до Різдва, саме тоді завершується їхній шестимісячний термін перебування в Іраку.
Частина лейбористів, які виступають проти передислокації військ, пропонують провести голосування з цього питання. Лідер британських консерваторів, який не підтримав ідею, все ж закликав Тоні Блера бути відвертим з парламентом і народом. Майкл Говард запитав Блера, чому саме зараз американцям, які мають 130 тисяч вояків в Іраку, потрібні ті 650 британських солдатів. Невже вони мають щось спільне із «суперменами»? Тоні Блер відповів, що американські війська готуються до масштабних операцій у Фаллуджі, і зазначив, що «невдовзі світ стане свідком військової активності в Іраку». Крім того, він заперечив твердження, що прохання США передислокувати британські війська в Іраку має політичну мотивацію – допомогти Джорджу Бушу виграти президентські вибори. Але парламент йому так і не повірив.
Коментар
Британський часопис «Гардіан» пише про проблему, яка стоїть перед Британією. Міжнародний політолог Філіп Стівенс, аналізуючи ситуацію, розмірковує: «Чому французи почуваються комфортно, будучи французами та водночас європейцями, тоді як ми все ще вибираємо – британці ми чи європейці?»
Як пише часопис, розширення Європейського Союзу змінило його політичну географію. Союз Німеччини та Франції вже недостатній, аби підштовхувати країни ЄС до більшої інтеграції. На думку Стівенса, якщо в Британії відбудеться референдум з питання – більш активна участь в ЄС чи ізоляція, позиція британців буде зрозумілішою, ніж та, яку виявляють опитування громадської думки.
Британці все-таки не хочуть бути в ізоляції, впевнений оглядач. Проте, на його думку, проєвропейський британський уряд робить дуже мало, щоб мобілізувати громадян відповісти «так» «європейськості» Британії.
Як відомо, кілька десятиліть тому Лорд Палмерстон сказав: у Британії немає союзників, а є лише інтереси. Однак сьогодні світ є таким, що реалізувати інтереси можна тільки за допомоги союзників. Ми не забуваємо нашого минулого, однак не можемо уникнути й майбутнього», – наголошує Стівенс.