Від вуличної співачки до естрадної зірки...
Театр «Колесо» вже на початку сезону пропонує переглянути нову постановку. Цього разу – не водевіль, і не апокаліптичну драму. Невеличка сцена «Колеса» «спрацювала» на користь моновистави «Чудо Піаф» у постановці відомого вже для столичних театралів болгарського режисера Діма Дімова.
Складну долю «паризького горобця» Едіт, її шлях від вуличного театру до найпрестижніших залів світу відтворила на сцені художній керівник театру «Колесо», актриса Ірина Кліщевська.
Історія Едіт Піаф завжди приваблювала режисерів та акторів (звісно, частіше – їх жіночу частину). Згадаймо хоча б постановку в театрі «Браво» з Любов’ю Титаренко в головній ролі. Звертався до теми Піаф і Роман Віктюк: своєрідна «фішка» його сценічної версії – пісні славетної Едіт із вуст виконавиці головної ролі. Таке зацікавлення зрозуміле, бо – у цій історії все те, що не може залишити байдужим творчу людину, – і зірковий шлях, і деяка «гріховність», а головне – талант і успіх в улюбленій справі. Для Піаф цією справою була пісня.
Відтворення теми Едіт у театрі «Колесо» не шаблонна версія, хоча, звичайно, без пісень Піаф, які у виставі «Чудо Піаф» звучать в оригіналі, обійтися не можливо. Адже в них – уся енергетика, пристрасть, уся сутність жінки, яка так прагла досягти успіху, не відокремлюючи професію від життя.
Застосовано у сценічній інтерпретації Діма Дімова і прийом екрану, на якому час від часу, немов зірка, «спалахує» обличчя Піаф, згадуються численні історії її кохання, які допомагали не лише жити і любити, а й реалізовувати заповітні мрії. Окрім того, розповідь із вуст Ірини Кліщевської про усі гіркоти, що довелося пережити Едіт, просто вражає й допомагає зрозуміти, що сила духу, боротьба за життя і мрію здатні здолати усі перешкоди.
Проте у виставі театру «Колесо» не це видається головним. Не лиха і поневіряння, а життєстверджувальний струмінь, навіть деяка самоіронія героїні у виконанні Кліщевської змушує глядача не лише поспівчувати долі видатної співачки і захопитися її піснями й силою духу, а зрозуміти, що вона, насамперед, – людина, яка, роблячи помилки і спіткаючись на життєвому шляху, змогла посміхнутися і йти далі до заповітної мрії.
Цей мотив у виставі реалізований, насамперед, завдяки акторській роботі. Ірина Кліщевська відтворює і зніяковілість молодої Піаф, її невпевненість у собі, іноді – природну пристрасть, а деколи – справжню гру із життям, яка не є чужою для будь-якої жінки. Чого варта лише розповідь Піаф-Кліщевської про те, як вона вперше проспівала свій «вуличний» репертуар першому продюсеру. Тут і деяке кокетування, і несміливість, і, врешті-решт, кепкування над собою.
Вистава має назву «Чудо Піаф», адже зі співачкою завжди траплялися всілякі дива. А, можливо, вона вірила, що з нею, якщо ще не сталося, то обов’язково відбудеться добре диво. То ж усі присутні на виставі, вочевидь, зможуть упевнитися, що таке диво може статися і з ними. Принаймні не повірити в диво мистецтва і перевтілення, дивлячись виставу театру «Колесо», напевне, буде неможливо.