Бути «Класик-прем’єр» довгожителем
Диригенти живуть довго, бо мають справу з вічним мистецтвом. Кажуть, що за допомогою класичної музики Бог спілкується з талановитими людьми. І справді, до класичної музики були небайдужими багато знаних особистостей. Альберт Ейнштейн, який чудово грав на скрипці, вважав, що більшість своїх відкриттів зробив завдяки Моцарту. Сергій Корольов регулярно відвідував Великий зал Московської консерваторії. Багато відомих хірургів перед операцією слухають Баха, бо його музика сконцентровує увагу. Прийоми лікування академічною музикою використовують і в психотерапії.
Ведуча телепрограми «Класик-прем’єр» Тетяна Міленіна сподівається, що її дітище також буде довгожителем. А нині у «Класик» ювілей – 10-річчя з дня першого виходу в ефір на Першому Національному каналі. На тлі рейтингових телепроектів, яким лише кілька років, – це вже досягнення. Адже ніша, яку вона посіла у телепросторі (а це передовсім класична музика), на території України порожня. Однак монопольне становище в телеефірі ейфорії у Тетяни Міленіної не викликає, бо через недофінансування з боку Міністерства культури життя програми висіло «на волосині».
Тетяна Міленіна не приховує позитивних емоцій від появи свого дітища:
– Це справді був вибух у музичному житті молодої незалежної держави. Адже кожні два місяці на сцені Національного палацу «Україна», а з 1997 року – на сцені Національної опери збиралася талановита молодь з різних областей країни, лауреати національних і міжнародних конкурсів. В ефірі з’явилося чимало колективів, також виконавців класичних «шлягерних» номерів. Прямо з програми відправляли молоді таланти на конкурси, фестивалі, на навчання за кордон, знаходили тих, хто фінансував ці поїздки. Без удаваної скромності можна стверджувати, що такої програми не було в СНД та й, либонь, в усьому світі.
Але популярна музика суттєво потіснила з телеефіру класику. Про те, що у 2003 році на конкурсі молодих танцюристів, що відбувся в рамках Євробачення, переміг Жерлін Ндуди – учень всесвітньо відомого танцівника Вадима Писарєва, знає небагато людей. І зовсім інша річ – перемога зірок естради, – про це розповідають усі канали.
Тетяна Міленіна зазначає, що з 1998 року «Класик-прем’єр» став суто телевізійним, журналістським проектом. «Він втратив свою масштабність, але не зрадив ні свою мету, ні завдання, ні високу ідею. Змінився його жанр, дні й час виходу в ефір, що в цілому вплинуло на його рейтинг ( нині 25-хвилинний «Класик» виходить в ефір по суботах у денний час).
Заступник міністра культури і мистецтв України Тимофій Кохан упевнений, що якби не було «Класик-прем’єр», то всі ми були б духовно бідніші.
А народний артист України, професор, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Богодар Которович визнав, що якби не було Міленіної – не було б передач з такими цікавими людьми. Бо далеко не кожен зможе віднайти музиканта, який, приміром, грає на тубі «Венеціанський карнавал» Паганіні. Чимало обдарованих людей із периферії стали відомими саме після цієї передачі.