І залізному коневі треба в зуби заглядати
З 24 трваня цього року вступив у дію новий закон, що передбачає збільшення ввізного мита на іномарки. Відповідно, ціни на машини значно зростуть. Однак це аж ніяк не означає, що попит на такий товар одразу зникне – завжди знайдуться прихильники «породистих скакунів» із Німеччини чи Італії.
Нині студентська молодь нерідко приїжджає на пари не на метро чи тролейбусі, а на власних авто. Не дивина, що студенти престижних вузів їздять на іномарках вартістю в кілька десятків тисяч «зелених», які недоступні простим смертним. Та більшість усе-таки користується громадським транспортом.
Моєму однокурсникові Юркові також надокучило бути пішоходом і він випросив у батьків гроші на авто. На якусь новеньку і круту «тачку» фінансів не вистачило – у кишені було 2500 доларів. Тож довелося шукати скромний «секонд-хенд».
– Досвідчені люди, – розповів Юрко, – мені пропонували трохи зачекати, назбирати ще грошей і придбати щось надійніше й новіше. Однак я захотів якнайшвидше стати автомобілістом і почав пошуки підходящого екземпляра.
Передусім, за словами друга, слід було зосередитися на одній чи кількох конкретних моделях. Так легше віднайти потрібне авто. Друзі й батьки радили йому не брати іномарки, а надати перевагу «Жигулям». Вони, мовляв, краще підходять для наших доріг та й запчастини до них дешевші. Проте студентові більше до вподоби надійніші європейські зразки і він зосередився на БМВ.
Спочатку поїхав на столичний авторинок, але нічого путнього на свої гроші не знайшов. Довелося звернутися до приватних оголошень. Пошуки тривали кілька тижнів і, нарешті, на очі йому потрапило потрібне оголошення.
– В Інтернеті я прочитав про омріяне авто, – продовжує розповідати товариш. – Воно, правда, виявилося старим, однак досить непогано збереглося.
Проте ціна виявилася трохи вищою, ніж Юрко очікував. Та хлопець все одно зателефонував власникові, і той погодився поторгуватися. І студент поїхав оглянути іномарку.
– Існує ціла наука, як перевірити стан старого авто, – пояснює він.
Передусім варто перевірити технічний паспорт та інші документи на автомобіль. Потім оглянути, чи немає на кузові іржі та вм’ятин. Уважно обстежити салон. Оскільки в механіці Юрко не дуже розбирається, то поїхав на станцію технічного обслуговування. А там на нього чекав неприємний сюрприз: спеціалісти знайшли неполадки в двигуні. Отож продавець погодився трохи зменшити ціну залізного коника і взяв на себе всі витрати з оформлення договору купівлі-продажу та реєстрації транспортного засобу в ДАІ.
Нотаріус досить швидко владнав усі юридичні нюанси. А от в ДАІ не обійшлося без проблем: інспектору чомусь здалося, що номер двигуна авто нечітко викарбуваний. І сумнівну машину направили на експертизу. Перевірка, дякувати Богові, усунула всі підозри, проте коштувала власникові 170 гривень. А потім довелося заплатити ще й за техогляд.
Нарешті всі документи оформили. Юрко відчув себе справжнім водієм. Щоправда, остаточно він так і не відремонтував своє авто – немає коштів. Їздить із несправним двигуном, який посеред дороги може заглохнути. То чи не доцільніше було трохи почекати, дозбирати грошей і купити новіший автомобіль, щоб спокійно і впевнено сідати за його кермо? Тепер невідомо, скільки ж «побігає» по наших дорогах цей коник, який хоч і залізний, але підтоптаний.