Піодермія
Піодермія – це запалення шкіри з утворенням гноячків, спричинене стафілококами, стрептококами, рідше іншими патогенними мікроорганізмами.
Часто причиною цього захворювання є певні хвороби, які знижують опірність організму, зокрема шкіри, до зовнішніх факторів, у тому числі до впливу гноєтворних стафіло- і стрептококів. Появі гноячків сприяє переохолодження або перегрівання організму, різка зміна температури, мікротравми, забруднення шкіри. Для запобігання і лікування піодермії застосовують лікарські рослини як зовнішньо, так і всередину, які виявляють протимікробну, протизапальну, а також загальнозміцнювальну дію.
Особливо помічний настій квітів бузини чорної. Квіткові кошики рослини містять фізіологічно активні речовини, які мають протизапальні, протимікробні, кровоочисні, жовчогінні, послаблювальні властивості. Крім того, бузина регулює обмін речовин, тому вживання настою квітів або листя бузини сприятиме значному поліпшенню стану хворого при піодермії. Настала пора цвітіння цієї рослини, а значить час збирати сировину.
Відвар кори верби білої діє як протизапальний, протимікробний, жарознижувальний, потогінний, ранозагоювальний, заспокійливий і знеболювальний засіб. Тому не дивно, що про цілющі властивості верби білої відомо дуже давно, згадується про неї в рукописах Діоскорида, у славнозвісному «Салеранському кодексі здоров’я ХІV століття».
Одна із цінних рослин, яка застосовується в лікуванні піодермії, – волошка синя, настій із пелюсток якої рекомендовано вживати при піодермії як всередину, так і зовнішньо.
Як препарати вибору можна застосовувати настій або настоянку трави звіробою звичайного, настій кореневищ осоки піщаної, настій трави фіалки запашної, настій шишок хмелю звичайного, настій трави череди трироздільної.
Місцево для примочок і ванн використовують рослини: настій листя горіха волоського, відвар кори дуба звичайного, настій на олії або мазь із бруньок тополі чорної.
Ефективним препаратом рослинного походження є ірикар у вигляді мазі (по 50 г.). Ірикар швидко зменшує свербіння, запальні та алергічні прояви на шкірі. Хворі добре переносять препарат. Мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 3 рази на день.
Останніми роками в медичній практиці застосовують новий вітчизняний комбінований протимікробний препарат – йоддицерин, що містить йод – 0,125 г., димексид – 7,5 г., гліцерин – 17,375 г., випускають його у флаконах по 25 мл.
Димексид (диметилсульфоксид) проявляє своєрідну фармакологічну активність – не тільки добре проникає через біологічні мембрани і шкіру, а також значно поліпшує проникність у тканини деяких ліків, у тому числі йоду. Крім цього, для димексиду характерна анальгетична, протизапальна, помірна протимікробна та фібринолітична дія.
Гліцерин, маючи пом’якшувальну дію на тканини, давно застосовується в фармацевтичній промисловості як основа для мазей та розчинів з метою зменшення подразнювальної дії ліків на шкіру.
Таким чином, складові частини йоддицерину сприяють кращому і швидшому проникненню йоду в тканини, збільшують його протимікробний ефект і зменшують подразнювальний вплив на шкіру.
Йоддицерин застосовують тільки зовнішньо, змочуючи тампон або серветку і накладаючи на уражені ділянки шкіри, які зверху покривають пов’язкою.
Для йоддицерину характерний широкий спектр протимікробної дії. Препарат активний щодо коків, протея, ешерихій, шигел, клебсил, анаеробних бактерій, вірусів герпесу та вітряної віспи.
Проведені клінічні спостереження свідчать про високу лікувальну ефективність препарату при піодермії. Хворі добре переносять йоддицерин, рідко виникає неприйняття чи алергічні реакції.
Іван ЧЕКМАН, член-кор. НАН і АМН України, професор.