Мандрує слідом за своїми книгами

До Києва на півтора дні завітав дуже відомий та шанований у світі турецький письменник Орхан Памук. Вочевидь, лише через велику кількість культурних подій у весняній столиці і погану поінформованість про цю подію на зустріч з письменником-зіркою, що її організував Андрій  Курков, завітало трохи більш як десять осіб. Спілкування з паном Памуком відбувалося в конференц-залі Національної спілки письменників України.

52-річний Орхан Памук – найбільше відкриття турецької літератури за останніх 400 (!) років. Дебютний роман він опублікував 1974 року, і нині є автором восьми творів. Його порівнюють з Умберто Еко, Милорадом Павичем – з сучасними класиками. Крім того – з Джеймсом Джойсом. 1998 року Памук став лауреатом Дублінської літературної премії за роман «Мене звати Червоний». Це – «найдорожча» у світі літературна премія (100 тисяч євро).

Сам Орхан Памук (до речі, «памук» з турецької – бавовна), попри славу та серйозність на вигляд такий собі безтурботний й – часто по-дитячому усміхається, називаючи себе «салатом різних впливів». Його книги – це детективи з великим домішком фантастики, філософських роздумів, літературних ігор. Наведемо, наприклад, цитату з «Чорної книги» (над романом автор працював у другій половині 80-х років): «Читати – це дивитися в дзеркало, ті, хто зможуть прочитати його таїну, переходять у задзеркалля, а ті, хто не має уявлення про таїну літер, бачать лише банальне відображення своїх облич».

Пише Памук, за його ж визнанням, заради краси літератури, а не тих чи тих ідей. Центр його літературної географії – Стамбул. У культі міста письменник, безумовно, близький до Джойса. «Іноді, пишучи, я уявляв себе ним, – каже Памук про роботу над «Чорною книгою», – безумовно, я брав за приклад те, як Джойс підійшов до образу Дубліна у своїх творах».

Цікавим є враження письменника про Київ. «Ваше місто після метушливого Стамбула видається мені тихим і спокійним, а його ландшафти – цілком придатним матеріалом для побудови тексту, – каже Орхан Памук. – І, здається, на обох містах є певний відбиток меланхолії та провінційності, тобто таке враження, що місто має значне культурне минуле, але при цьому воно ніби осторонь того, що зараз є популярним». Сорок років тому і Стамбул був тихим провінційним містечком, де автомобіль вважався дивиною.

Цікаво, що батьки дружини Памука – з Криму. Має письменник і маленьку донечку. «Вранці відводжу її до дитячого садка, потім іду до офісу і пишу. До речі, від руки я написав усі свої книги, – усміхається Орхан. – Коли десь виходить моя книга, я вирушаю у рекламне турне до тієї країни. Потім повертаюся, і все починається спочатку».