Хто об’їдає листя у Гідропарку?
Гусінь-гілочка
П’ядуни одержали свою назву завдяки своєрідному способу пересування їхньої гусені. Рухається вона, вигинаючи тіло петлею, наче вимірює свій шлях п’ядями. Така своєрідна «хода» пов’язана з тим, що в неї менше ніг, аніж у звичайної гусені. Наукова назва родини – геометриди (землеміри), також пов’язана з особливістю пересування. Метелики й гусінь маскуються під колір листя або кори дерев. Відчувши небезпеку, гусінь завмирає і стає подібною до гілочки або черешка. Застигнувши у такому «відстовбурченому» стані, вона стає непомітною для ворогів.
Гусінь зимового п’ядуна з’являється на деревах у період набубнявіння бруньок. Їй смакує понад 100 порід дерев – зелені насадження не лише лісів та парків, а й плодових садів. Вона вгризається в бруньки, а згодом починає об’їдати листя, стягуючи його краї павутинням. З’ївши всю м’якоть, залишає тільки центральні жилки й черешки, такий собі листковий скелетик. Доросла гусінь світло-зеленого кольору із зеленою голівкою і трьома білими лініями на обох боках, завдовжки вона – близько 2 см. Якщо гусені вивелося дуже багато, то вона сильно ушкоджує яблуні, груші, айву, сливу, черешню, вишню та інші плодові дерева, а в лісах – дуби, ільмові тощо. Ушкоджені ділянки мають жалюгідний вигляд: дерева стоять оголені, обплутані павутинням, а гусінь гронами звисає з гілок. Наприкінці травня – початку червня гусінь перетворюється на лялечку – в землі на глибині близько 10 см, або в лісовій підстилці біля стовбурів дерев у коконі з ґрунту. Лялечка розвивається близько чотирьох місяців, а потім з неї народжується метелик.
Випав сніг і… вилетіли метелики
Як випаде перший сніг (наприкінці вересня, а на півдні навіть у листопаді), з лялечок вилітають метелики зимового п’ядуна. Крильця в самців досягають в розмаху від 2 до 2,5 см, вони жовтуватого або бурувато-сірого кольору з темними, хвилястими поперечними лініями. У самок крильця значно коротші, тому вони не літають, а тільки повзають. Одна самка здатна відкласти на зиму близько 500 яєць у складки кори біля бруньок, зазвичай на верхівках дерев. Загалом науці відомо не менше як 15 тисяч видів п’ядунів.
Засоби боротьби
Оскільки п’ядуни частково зимують в ґрунті, то один із засобів боротьби з ними – перекопування землі. Аби самиці не спромоглися восени видертися на крону дерева й відкласти яйця, на стовбури дерев потрібно накладати клейові пояси.
Також можна знищити п’ядуна ранньої весни, обприскавши дерева мінерально-олійною емульсією. Таке обприскування водночас діятиме й проти яєць інших шкідників (медяниці, попелиці).
За сильного ураження саду п’ядуном дерева обприскують після розпускання бруньок паризькою зеленню або миш’яковокислим кальцієм. Це знищує гусінь п’ядуна.
Що пишуть газети?
«Сіверщина» називає зимового п’ядуна «небезпечним для лісу» і пояснює різке збільшення чисельності цього шкідника оптимальним температурним режимом та сухим лiтом в останнi роки.
У «Київській правді» головний лiсничий об’єднання «Київлiс» В. Карман розповідає, що сосновий пильщик та зимовий п’ядун загрожують зеленим насадженням на площі 15400 гектарів. А директор Київського державного лiсозахисного пiдприємства О.Опанасюк попереджає: якщо зимовий п’ядун з’їдає листя на деревах, лiс освiтлюється i уражається личинкою хруща. Від шкідників деревина дуба стає плямистою. Дерева втрачають природну силу.