Телефонний дискомфорт

У столичному поштовому відділенні №97, яке розташоване в одній скромній кімнатці на Троєщині, щомісяця «точаться бої».

– Це починається десь після числа 10-12-го, – розповідає пенсіонерка Ганна Устимівна, яка сумлінно ходить сюди, аби сплатити за комунальні та інші послуги.

Людей не шкода…

І це справі так. Інколи чути й слова образи, буває й штовханина. Ось молода мама благає чергу, аби дістатися до віконця, бо вдома без догляду залишила хворого малюка. Черга, у якій  інколи до 50, а то й більше осіб, мовчки вислуховує ці вмовляння, але охочих поступитися нема.

– Самі стоїмо вже другу годину, – чути роздратовані голоси.

«Хронометраж» таких заяв точний. У черзі (особливо на сплату за телефонні послуги) можна простояти і годину, і дві.
– Раніше, – каже вже знайома мені Ганна Устимівна, – при Хрущові простоювали за хлібом, потім за часів Горбачова – за горілкою. А тепер, бач, стоїмо, аби віддати свої «кровні»…

Сплачує Ганна Устимівна за все, як вона каже, гамузом. Хоча платіжки за телефон, електроенергію, кабельне телебачення, комунальні послуги й надходять у різні дні. Перша десь на початку місяця, остання – наприкінці. Але двічі чи тричі йти до віконця пенсіонерка не має змоги – не ті роки, аби простоювати в чергах. На запитання, чому нині так людно в пунктах сплати за комунальні та інші послуги, відповідає впевнено: людей, каже, нікому не шкода. Стоять, то нехай стоять!

«Досягнення» інформатизації?

Однак така організація внесення плати, як і будь-який безлад, має свою природу.

«Повідомляємо, – відповідає на офіційне звернення заступник начальника Управління координації діяльності операторів зв’язку та ліцензування Державного комітету зв’язку та інформатизації України В.Звєрєв, – що послуги, які надають підприємства зв’язку, оплачуються у порядку, встановленому Правилами користування місцевим телефонним зв’язком, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №385 від 22. 04.1997 року».

Як з’ясувалося, саме цими правилами передбачено, що плата за послуги зв’язку, надані по телефону, вносяться абонентом в десятиденний термін після одержання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.
Однак, що робити, якщо, скажімо, рахунок за міжміські переговори надійшов 17 чи 18 числа? За умовами згадуваних Правил, громадянин має законну можливість оплатити протягом 10 днів. Насправді ж такої можливості він не має, бо треба кидати все і бігти «до віконця» – залишилося лише два дні до 20-го!

Тож виникає запитання: для кого існують ці Правила без правил?

Але вивчаємо далі документ Держкомзв’язку і бачимо, що окрім «20-го числа», до якого треба внести гроші за телефон, існує і так званий повний розрахунковий період за надані у кредит послуги.

«Цей період, – повідомляє листом №3213/10-05-09 від 29.04.2004 року заступник голови Держкомзв’язку України А.Омельченко, – встановлюється з першого по останнє число поточного місяця».

То, виявляється, ми дарма стоїмо в чергах? На разі, який сенс бігти до банківської установи чи пошти, коли можна сплатити «за все гамузом» вже після 20-го? Тим паче, що ні кабельні телевізійні мережі, ні комунальники, ні електричні мережі не вимагають чомусь того, що вимагає від громадян України саме вітчизняна служба телефонного зв’язку та інформатизації – платити за телефон практично всім його користувачам за короткий період двох чи трьох днів. При цьому існує негласна, як то кажуть, інформація: якщо не заплатиш вчасно, відключать телефон.

Отакі, виходить, правила. Отака «інформатизація»…

Офіційний гандикап

Аби бути чесними перед читачем та численними працівниками служби телефонного зв’язку, цитуємо далі офіційні дані щодо сплати за телефонні послуги.

Отож, «згідно з вимогами Правил Центр обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської дирекції ВАТ «Укртелеком» виставляє споживачам рахунки на сплату послуг місцевого телефонного зв’язку у період з 5-го по 8-ме число місяця, що настає після розрахункового періоду, а за послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку – у період з
9-го по 12-те число цього ж місяця». Враховуючи, що платіжки йдуть до поштових скриньок теж певний час, реальні строки сплати звужуються до двох-трьох днів.

Оцей гандикап і є умовами, за яких люди стоять у чергах. Ті, хто не встигає сплатити до 20-го, сплачують після, але така плата вже йде немовби поза рамками, бо 20-те число є, певне, суто внутрішнім  фінансовим «рубіконом» у системі Держкомзв’язку, і переходити його – це значить створити собі ж умови для плутанини та невизначеності. І хоча телефоністи мають пункти прийому платежів «Телекомсервіс», де можна отримати інформацію про нарахуваня та сплати за телефонні послуги, серйозної проблеми загальнонаціонального «телефонного» дискомфорту не розв’язують.

А що скаже Янукович?

Вивчаючи природу цього дискомфорту, звертаєш увагу на деякі його деталі. Наприклад, на те, що зазначену постанову №385 від 22 квітня 1997 року «Про затвердження правил користування місцевим телефонним зв’язком» було прийнято та підписано за прем’єрства сумнозвісного Павла Івановича Лазаренка. І хоча за його правління уряд прийняв і інші цікаві документи, допитливі громадяни, яким чомусь не подобається стояти в чергах (а це навіть міністри чи члени їхніх родин), підказали: мовляв, такі «драконівські» методи щодо абонентів було застосовано навіть не через несплату за телефон. Кажуть, «20-те число» просто пролобіювали деякі діячі вітчизняних телефонних мереж. Аби не мати мороки з оплатою – це по-перше. А по-друге, погляньмо: на тлі невиплати заробітної плати саме телефоністи живуть досить пристойно. Бо під острахом «відключення телефону» кожен поспішає до каси.

Автор цих рядків звернувся до голови Антимонопольного комітету України пана О.Костусєва, адже саме Антимонопольний комітет має право розглянути діяльність певного відомства, коли воно ущемлює бодай якимось чином інтереси споживача.
І от маємо відповідь заступника голови Антимонопольного комітету Ю.Кравченка: мовляв, це питання виходить за межі компетенції його відомства.

Коментарі, як кажуть, зайві. Але питання все ж лишається відкритим.

А досить було б лише нинішньому уряду переглянути п.62 згадуваних Правил та внести відповідні зміни, і це врегулювало б інтереси Держкомзв’язку та мільйонів громадян України.