«Не зганьбити честь навіть у безчесті»
Ці слова були написані за ґратами генералом Дмитром Карбишевим, коли він мужньо зносив тортури фашистських нелюдів. Якби генерал був християнином, то церква за такі страждання, мабуть, зарахувала б його до великомучеників. Але він був комуністом, військовим офіцером, у Бога не вірив. Однак зберегти честь вважав понад усе. Хто ж він, цей легендарний генерал Карбишев?
Дещо з біографії
Дмитро Михайлович Карбишев народився 1880 року в Омську в сім’ї сибірського козака – виходця з України. Наприкінці XVII століття українців Володимирським трактом вивозили до Сибіру. Насамперед це були козацькі старшини, тодішня українська інтелігенція. До речі, прізвище Карбишев походить від українського «карб» – зарубка, рубець.
Хлопець мав неабиякі здібності і тягу до навчання. Але отримати гарну освіту було проблематично.
Батько помер рано. Навчатися ж за державний кошт не міг, тому що сім’я належала до неблагонадійних, адже старшого брата заарештували за революційну діяльність. Доводилось опановувати науку самотужки. У Сибірському кадетському корпусі, куди він згодом вступив, йому не дозволяли навіть ночувати в казармі. По закінченні навчання поїхав до Петербурга і вступив до Миколаївського військового інженерного училища. Затим Карбишева, вже в званні поручика, направляють до Маньчжурії, де тоді точився військовий конфлікт з Японією. Тут він уперше пізнав, що таке справжня війна й проявив неабияку хоробрість і героїзм. Отримує свої перші нагороди, ордени. Слід зазначити, що в ті часи ордени так просто не роздавали, а в Карбишева їх було аж п’ять, зокрема ордени Станіслава, Святої Анни та Володимира.
У Першій світовій війні Карбишев, уже досвідчений військовий інженер, підполковник, бере участь у багатьох воєнних операціях, зокрема і в знаменитому Брусилівському прориві.
1918 року він переходить на бік Червоної армії. Його інженерні знання знадобились більшовикам під час будівництва фортифікаційних споруд. Після громадянської війни Карбишев цілковито зосереджується на військовій інженерії. Він працює в штабі Збройних сил України та Криму. Отримує звання доктора воєнних наук, викладає у військовій академії
ім. Фрунзе. Сталінська кривава кадрова чистка якось оминула Карбишева. Напередодні війни йому навіть присвоюють звання генерал-лейтенанта.
Винаходами в воєнній справі Карбишев почав займатися ще під час війни в Маньчжурії. Це він запропонував натягувати тоненькі металеві дроти між деревами і кущами, які приєднувались до вибухових пристроїв. Піхота, йдучи в атаку, натикалась на них і тоді спрацьовувала приєднана до них вибухівка. До речі, звичайна протипіхотна міна – це теж його винахід.
Карбишев зводив і Брестську фортецю. Там і нині знаходиться бастіон, який носить його ім’я.
А ще Карбишев науковець. У його доробку близько ста друкованих праць з військово-інженерної тематики.
Не зрадив присязі
Війна застала генерала Карбишева у головному штабі армії, який містився тоді в Гродному. Він приїхав сюди з метою укріплення нового кордону на заході Білорусії. У перші ж дні війни йому, як високому військовому чиновнику, запропонували евакуюватись. Прислали навіть літак з Москви. Але він сказав: «Я – солдат і тікати з поля бою не буду, в першу чергу нехай їдуть жінки і діти».
Відступає разом з армією, яку оточують у районі Могильова. У жорстокому бою Карбишев був контужений. До полону потрапив у непритомному стані. Коли фашисти розібрались, кого вони полонили, то були у захваті, адже до їхніх рук потрапив генерал та ще й відомий військовий спеціаліст.
Йому надали окрему кімнату, вилікували. Вмовляли перейти на бік фашистської Німеччини. Але 61-річний генерал щоразу відмовлявся.
«Я не можу зі своєю честю розлучатися, – казав він, – так само, як зі своїми зубами, які випадають від нестачі вітамінів. Тож до кінця нестиму звання солдата і патріота своєї батьківщини».
Однак німці продовжували схиляти його на свій бік. Його переводили з табора в табір. Карбишев змінив 12 концентраційних таборів, з-поміж них: Освенцим, Майданек, Треплінка, Закзетгауз, Маутгаузен. Та коли дізналися, що в таборах генерал проводить антифашистську агітацію, стерпіти не могли. Карбишева почали мордувати.
У лютому 1945 року всього за кілька днів до приходу військ союзників, його вивели на табірне подвір’я Маутгаузена і почали зі шланга обливати холодною водою. Табірне ж керівництво з цікавістю спостерігало, як на морозі помирає людина.
Серце Карбишева зупинилось, але присязі він не зрадив.
Планета Карбишева
Лише рік по тому, світ дізнався про мученицьку смерть Дмитра Карбишева. 1946 року йому посмертно присвоєно звання Героя. В Австрії на подвір’ї колишнього концтабору Маутгаузен височить пам’ятник з білого мармуру. На ньому зображений Карбишев в останню мить свого життя. Між Марсом і Юпітером є пояс астероїдів. Одну з цих малих планет названо його іменем. Це вже безсмертя. А в нашому місті в середній школі №2 Подільського району, яка носить ім’я героя, з 1964 року працює чи не єдиний музей Карбишева. У ньому зібрано багато експонатів, які розповідають про життя генерала, зберігаються й листи тих людей, які перебували з ним у таборах. Перед школою встановлено й пам’ятник. Кожного року, напередодні дня Перемоги, в цій школі проводять Карбишевські дні. Учні поновлюють експозицію музею, вивчають військову справу, допомагають ветеранам, упорядковують шкільне подвір’я.
Цього року, за сприяння Міністерства оборони України та посольства Білорусі, школярі їдуть у місто Гродно, де перед війною служив Карбишев. Вони мають надію поновити свій шкільний музей новими експонатами про славного генерала.