Але не держава, а бізнесмен Ігор Дідковський, отой самий, за сприяння якого Юрій Іллєнко зняв свою «Молитву за гетьмана Мазепу» та було здійснено чимало інших культурних акцій. Цього разу з легкої руки і щедрої кишені «реставратора» славних традицій українських меценатів здійснилася мрія життя відомого у всьому світі художника.
Про це обидва зізналися на відкритті майстерні-музею, що відбулося у будинку на вулиці Січневого повстання, 28, де на останньому поверсі міститься робітня Майстра. Ігор Дідковський розповів про те, як виникла ідея створення музею-майстерні Марчука, з якого згодом розпочнеться своєрідний Родовід-градом, «центр духовного тяжіння для українців і всіх духовно багатих людей світу». Не без гумору повідав бізнесмен і про те, що йому набагато легше було «вибити» під майбутній Центр Духовного Примирення весь будинок навпроти святої Лаври, аніж догодити Майстру з дизайном.
Свою «вередливість» Іван Марчук пояснив приблизно так: «Довгі роки я ходив по всіх інстанціях і просив: дайте мені стіни, білі стіни, і я завішаю їх картинами. Але мене не чули».
Не чули Івана Марчука не тільки тоді, коли він «починав, був загнаний та застрашений», а й тоді, коли став всесвітньо відомим художником. Тож коли знайшовся багатий і патріотичний Дідковський і подарував Майстрові нарешті «стіни», Марчук забажав, щоб вони були білі. І аж тоді повісив на них свої картини, які (коли не жарт) довелося Дідковському забирати з кабінетів деяких високих чиновників.
Не приховував Майстер і те, що щедрий дарунок надихнув його на відкриття нової власної манери письма, нового Марчуківського стилю.