Де слава вкраїнська не вмре, не загине
Українські козаки у всі часи були людьми непосидючими. Постійні визвольні змагання, виконання обов’язків перед союзниками, допомога братам-слов’янам... Де тільки не носила їх доля: від Дону аж до Іспанії. По всій Європі живе пам’ять про добрі справи поборників свободи і козацької честі з України – у географічних назвах, художніх полотнах та в пам’ятниках.
Сьогодні, коли пишеться нова сторінка нашої історії, Українське реєстрове козацтво, що на своїх прапорах підносить духовність і патріотизм, шукає надійних партнерів, прокладає містки єднання і за межі України.
Саме такою була мета недавньої поїздки керівництва реєстровиків до Австрії, Італії та Угорщини.
У Відні – давній козацький інтерес. Адже 1683 року українське воїнство допомогло визволити це місто від турецької облоги. Українці, багато яких воювало у складі польського війська й окремої тритисячної козацької армії, зробили вагомий внесок у перемогу. У пам’ять про це, з нагоди 320-річного ювілею знаменної події, в одному з наймальовничіших куточків Відня – Тюркеншанцпарку – постав чудовий пам’ятник козакам завдяки спільним зусиллям кількох організацій як з українського, так і з австрійського боку. Звісно, долучилося до цієї справи й Українське реєстрове козацтво, а також тамтешня українська діаспора. Отож приїхали до Відня пошанувати пам’ять славних пращурів, розширити контакти із співвітчизниками в Австрії.
А далі шлях проліг до Італії, зокрема до Ватикану, де козацьку старшину приймав Папа Римський.
Ця зустріч не була випадковою – вона мала певний історичний підтекст, пов’язаний зі згаданими подіями у Відні 1683 року. Адже тоді створенням антитурецької коаліції за участю козацької армії опікувався Папа Інокентій XІ, котрий добре знав про відчайдушну хоробрість та величезний військовий досвід козаків у боротьбі з турками. І коли Відень став вільним, 2 лютого 1684 року, як свідчать ватиканські хроніки, у Римі було відправлено урочисте богослужіння за участю Папи Римського на знак подяки «за перемогу, що досягли її козаки над турками і татарами».
Нинішні козаки подякували Івану Павлу II за увагу до України, зокрема до української церкви в Італії, яка багато робить для єднання і зміцнення духовності наших співвітчизників, сотні тисяч яких у пошуках кращої долі опинилися на заробітках у цій країні. І, за козацьким звичаєм, вручили Папі Римському кришталеву гетьманську булаву.
Звернувшись до делегації УРК українською мовою, Іван Павло ІІ сказав: «Від щирого серця благословляю вас». У відповідь над площею Святого Петра прокотилось могутнє трикратне козацьке: «Слава!», що надовго запам’ятається десяткам тисяч паломників з усіх континентів, які були того дня у Ватикані.
Наступного дня відбулась зустріч і в Посольстві України в Республіці Італія. Посол Борис Гудима розповів про співпрацю з цією країною, яка останніми роками набуває динамічного характеру. З гіркотою говорив і про ті проблеми, які спіткали наших співвітчизників-заробітчан в Італії.
Українське козацтво побувало й на крайньому півдні Італії – у Таранто, місті-побратимі Донецька.
– Зустрічі з керівництвом цієї провінції, у комуні і школах, в яких щороку приймають дітей загиблих шахтарів з Донбасу, сприятимуть розширенню контактів між двома країнами, – наголосив гетьман УРК, ректор Донецького інституту штучного інтелекту, професор Анатолій Шевченко. – Ми всіляко сприятимемо розширенню співпраці.
І, нарешті, про зустрічі в Будапешті. У мерії мова йшла про вступ Угорщини до ЄС і зміцнення контактів наших двох держав після цього. А ще – про можливе будівництво пам’ятника українським козакам, які покрили себе славою 1683 року і в битвах на теренах Угорщини, визволяючи Європу від османського ярма.
Микола КОШОВИЙ
«Урядовий кур’єр»