Будівничі будівельних професій
Викладачам, студентам та друзям цього навчального закладу є чим пишатися – перший робочий день припав на 9 травня 1944 року, за рік до Дня Перемоги. Ще в руїнах були Хрещатик, чимала частина Києва та інші українські міста. Тому наприкінці квітня 1944-го Раднарком України ухвалив постанову про створення Київського індустріального технікуму. 1 вересня сюди прийшло перших 363 студенти, які здобували найважливіші для промисловості будівельних матеріалів спеціальності – технолога, механіка, електрика і техніка-будівельника. Нема потреби казати, що випускники стали саме тими фахівцями, котрі відбудовували повоєнну Україну. Їхніх батьків винищила війна, тож доводилося вдень навчатися, а ввечері, у вихідні та влітку працювати на очищенні від руїн Хрещатика.
Технікум спочатку не мав власного приміщення, тож навчалися студенти в різних київських школах, мешкали в різних гуртожитках. На суворі умови ніхто не звертав уваги – нелегко було всім. За 60 років технікум підготував понад 30 тисяч спеціалістів за дев’ятнадцятьма спеціальностями.
Як і всі ювілеї, цей був і радісним, і трішки сумним. Невблаганний час забрав багатьох із тих, хто вписав перші рядки в історію технікуму. Дожив до славної дати Андрій Гриневич, котрий очолив навчальний заклад у грудні 1945 року. Сирота, вихованець дитбудинку, фронтовик, тяжко поранений 1943 року, навчався в інституті, очолював завод імені Лепсе. Ті, хто прийшов на ювілей, тепло привітали Андрія Миколайовича, згадали перших викладачів – Софію Бердичевську, Володимира Гримма, Інну Кириченко. Хоча їх було небагато – 16 штатних і 10 за сумісництвом – із середини 50-х технікум розширив мережу спеціальностей і став готувати фахівців ще й для підприємств електрообладнання промислових матеріалів, обробки металів різанням, планування промисловості будівельних матеріалів і газопічного теплотехнічного обладнання. 1953 року відкрили вечірнє відділення, аби студенти могли навчатися і працювати водночас, 1958-го – заочне. Останні сім років успішно працює екстернат.
Директорка технікуму з 1988 року, заслужений працівник освіти України, «Кращий освітянин року-2002» Олена Туманська зачитала привітання Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, привітала всіх, хто прийшов на ювілей, і сердечно подякувала тим, хто довгі роки працював тут, – Олені Мар’яновій, Валентині Ніколаєвій, Ніні Короленко, колишнім випускникам, котрі залишилися в технікумі, – головному бухгалтеру Валентині Грей, завідувачці заочного відділення Аллі Осмальчук, викладачам Світлані Киричок, Андрію Сороченку, Юлії Швидун, Тетяні Коломієць, Миколі Барабанову та багатьом іншим. Тамара Дроган, приміром, працює тут викладачем уже 41 рік, Євген Єпіфанов – 36 років, Ганна Пилипенко – також 36, Анатолій Батрак – 40 і Олена Батрак – 34 роки. Подякувала Олена Туманська за допомогу в навчальному процесі, проходженні виробничої практики генеральному директору Асоціації «Київміськбудматеріали», членом якої й є технікум, Валерію Нестерову. Нині в цьому закладі здобувають освіту 1300 студентів за шістьма спеціальностями.
Випускниками навчальний заклад може пишатися. Серед них – генеральний директор науково-дослідного підприємства «Мак Україна» Ю.М.Грей, голова правління ВАТ «Прикарпатбудматеріали» С.М.Микула, головний інженер ЗАТ «Керамперліт» В.О.Богопольський, голова правління ВАТ «Керамблоки» В.Р.Несін, директор технічного ліцею А.К.Куришко, директор Департаменту професійної освіти В.В. Супрун, колишній заступник міністра закордонних справ України М.П.Макаревич, голова правління АТ «Фармак» Ф.І.Жебровська і ще чимало знаних у країні фахівців.
Є серед випускників технікуму й людина, що нині далека від промисловості будівельних матеріалів. Це – композитор, співак, поет, народний артист України Анатолій Матвійчук. Із теплом і вдячністю згадав він юність, студентські роки, подякував викладачам, подарувавши кілька своїх пісень.
Директор Департаменту вищої освіти Міносвіти України Ярослав Волюбаш нагородив Олену Туманську, чимало викладачів і керівників підприємств – членів Асоціації «Київбудматеріали» знаком «Відмінник освіти України», вручив Почесні грамоти.
Від імені Київського міського голови Олександра Омельченка Валерій Нестеров вручив Олені Туманській відзнаку «Знак Пошани», а викладачам – 10 Подяк міського голови. Керівники підприємств, що належать до Асоціації «Київміськбудматеріали», подарували такі потрібні комп’ютери та оргтехніку. Вручили найновітніші комп’ютери і член-кореспондент Академії педагогічних наук України, директор Інституту інформаційних технологій Володимир Пархоменко та віце-президент із навчально-виховної роботи Міжрегіональної академії управління персоналом Володимир Яровий.
Шевченківська райдержадміністрація відзначила діяльність ансамблю «Юність», якому виповнилося 25 років, Грамотою.
Київському індустріальному технікуму насправді є чим пишатися. Тут навчали студентів із Республіки Куба, серед нинішніх студентів є відзначені іменними стипендіями Президента України та Голови Верховної Ради.
А завдяки чималій кількості предметних гуртків і спортивних секцій студенти виборюють призові місця на міських та всеукраїнських змаганнях, на конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика. Викладачі філологічних дисциплін Аліна Косенко і Олена Сивик стали дипломантами конкурсу авторської пісенно-поетичної творчості «І рідна мова українська звучить як музика мені». Кілька студентів спеціальності «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» передали свої мистецькі твори музею Тараса Шевченка.
Ніхто не заперечуватиме, що в кожній справі найголовніший – керівник. Олена Туманська запровадила тут низку нових спеціальностей – «Біржова діяльність», у тому числі спеціалізація «Оцінка цілісного майна, операції з нерухомістю», «Монтаж, налагодження та експлуатація автоматизованих систем», нові кабінети й лабораторії, які відповідають вимогам часу. Нині вже відчувається потреба в механіках, техніках, електриках. Але це – ненадовго. Один із найкращих технікумів України – Київський індустріальний – зможе навчити таких фахівців стільки, скільки буде потрібно.