І «Дніпро» в жовто-блакитних одностроях

УКРАЇНА – СЛОВАЧЧИНА – 1:1 (Венглинський, 13 – Варга, 68). Шовковський, Чечер, Радченко, Тимощук, Єзерський, Русол, Ротань, Рикун (Шелаєв, 68), Назаренко (Калиниченко, 64), Гусєв (Ребров, 38), Венглинський (Косирін, 59), тренер Блохін – Коніг, Грешко, Ганек, Кратохвиль (Райтер, 60), Варга, Карган, Забавник, Немет (Клімпл, 86; Урбан, 90), Михалик, Віттек (Довичевич, 84), Минтал (Кисель, 46), тренер Галис.

Команда Блохіна знову не виграла – в четвертому матчі поспіль. Так погано не починав жодний з його попередників, у тому числі й Буряк, який упродовж двох років тільки й робив, що експериментував. Але прикрості додає навіть не ця подробиця. Зрештою, сам Блохін не запевняв, що стане чемпіоном світу за результатами товариських матчів. І ми також од нього саме цього не вимагали… Найприкріше, що оновлена національна дружина знову не була господарем становища в матчі, який не виходив за рамки товариського і був позбавлений особливої складності бодай тому, що нам протистояла далеко не стрижнева команда Старого Світу. За звичкою, можна було б і поспівчувати державному селекціонерові, який насправді не мав достатньо часу для того, щоб награти ансамбль і згуртувати його на засадах особистого розуміння сучасних віянь у тактиці. Проте кадровий варіант Олега Блохіна й «збірною солянкою» не став, адже в стартовому складі «жовто-блакитних» на поле вийшли одразу семеро дніпропетровців! Можливо, це їм забракло зіграності?.. Відтак любителям аргументувати «об’єктивними причинами» зостаються хіба що два фактори: вузьке коло кандидатів до головної команди країни і власне тренер. І хоча обидва припускають пояснення поширеного в Україні типу «маємо те, що маємо», піддаватися безпросвітному песимізму навряд чи варто. Навколо кандидатури тренера дискутувати взагалі некоректно. По-перше, тому, що працює Блохін порівняно недовго, а вимагати нагальних результатів після кількамісячних спроб оновити колектив якісно й персонально, принаймні авантюрно. А по-друге, і це, либонь, найважливіше, в Блохіна, на відміну від його безпорадного попередника, простежується чітка системніть у роботі. Він не кидається з одних крайнощів у інші, тосуючи, немов у картярській колоді, пачками виконавців з усіх усюд. Олег Блохін обрав за основу «націоналки» так званий базовий клуб – «Дніпро», й намагається згуртувати колектив однодумців навколо Ротаня та його партнерів. Правильно це чи ні, доцільно чи абсурдно – може засвідчити лише час, упродовж якого нова команда пройде випробування світовою кваліфікацією… Як на нас, варіант, м’яко кажучи, не найкращий. Бодай тому, що палке бажання Блохіна повернути нас у часи його молодості, коли доволі широко застосовувався не тільки в теорії, а й на практиці термін «базовий клуб», сьогодні не має реального підґрунтя. Це союзна (чи болгарська, румунська, ендеерівська тощо) збірна могла опертися на київське «Динамо» (чи софійський ЦСКА «Септемврійсько знаме», «Стяуа» або «Динамо» берлінське), бо найкращі футболісти із соцтабору, не маючи змоги підняти залізної завіси, насправді гуртувалися в національні суперклуби, що й підміняли національні дружини. Але нині такого не має й бути, за великим рахунком, не може. Натомість «Дніпро», який базується виключно на своїх кадрах і назагал демонструє по-справжньому симпатичний футбол, об’єктивно не є найкращим навіть в Україні. Відповідно й далеко не всі виконавці самобутньої команди, у творчому зростанні якої вирішальною є заслуга Євгена Кучеревського, володіють якостями, що дають право бути «збірником». На нашу думку, Блохін, віддавши перевагу базовому варіанту формування «націоналки», усвідомлено вдався до ризику знизити рівень індивідуального вишколу. І поки що не отримав з цього бажаних дивідендів… Але, можливо, коло вибору в Україні й справді аж надто вузьке? Певною мірою, проте не катастрофічно. Зачекаймо на повноцінне повернення до лав досвідчених динамівців, що поступово оговтуються від травм, а також на ігрову реанімацію беззаперечно талановитої молоді з «Шахтаря». Не виключено, що з часом і Блохін од базового варіанту перейде до, так би мовити, блокового. На наш погляд, останній – більш перспективний.