Зірковий спанієль

Англійського кокера-спанієля Патрика за всіма ознаками можна назвати зірковим. По-перше, він переможець численних виставок, по-друге, його господиня відома художниця-графік Людмила Бруєвич. Також пес не раз «засвітився» на телеекрані у передачах про тварин, рекламних роликах відомих виробників побутової хімії та собачого корму. До речі, завдяки останньому дістав постійну знижку на харчі.

Сум минулого та радість майбутнього

До Патрика в родині Бруєвичів жила Ніка. Також англійський кокер-спанієль. Десять років вона вірою і правдою служила своїм господарям. На жаль, у сімейної улюблениці виявили злоякісну пухлину, причиною якої стала радіація. Собаки цієї породи весь час щось винюхують. Тому ветлікарі припустили, що Ніка добре нанюхалася радіаційного пилу після аварії на Чорнобильській АЕС.

Чоловік Людмили Сергій три місяці носив собаку до ветеринарної клініки, але всі спроби врятувати тварину виявилися марними. «Я вже й не думав, що після Ніки зможу завести ще якогось пса, – згадує глава сім’ї, – але наприкінці 2001 року дружина з донькою Катрусею вмовили купити нового собаку».

Собака з двома кличками

Не один вихідний було витрачено на пошуки нового собаки. Шукали породистого й здорового пса, але, на жаль, перекупники пропонували невідомо-що. За десять років утримування собаки Бруєвичі здобули чималий досвід, і тому уважно придивлялися до кожного.

Одного разу на ринку їхню увагу привернула дівчинка, що стояла біля виходу й тримала на руках маленьке цуценя. Дружина одразу схотіла купити саме його. За словами пана Сергія, певне, й тут їй допоміг художній смак. Новий улюбленець має непоганий родовід, його батьки – досить титуловані. Назвали цуценя Патриком. До речі, за паспортом він має кличку Улюблений Ведмідь. Офіційно перейменовувати його не стали. Для всіх пес у повсякденому житті – Патрик і лише на виставках фігурує як Ведмідь. «Собаку брали для душі, – каже Людмила Бруєвич, – і навіть не передбачали, що маленький рудий клубочок ще й здобуватиме титули».

Сходами успіху

Не минуло й півроку, як господарям запропонували взяти участь у виставці. Вони не відмовилися. І знову не прогадали. 16 березня 2002 року Патрик здобув Диплом і оцінку «Велика перспектива». Наприкінці квітня того ж року він підтвердив ці титули на Міжнародній виставці «Україна-2002». Потім йому надали звання найкращого цуценяти та юніора. Неабияка заслуга у здобутті цих та інших нагород знайомої господарів Галини Черничко, яка стала хендлером Патрика. Пес із нею виборов титул кандидата у національні чемпіони, потім резервного кандидата у міжнародні чемпіони. А 1 червня 2003 року став чемпіоном Києва. Патрик бере участь у різноманітних виставках і ще жодного разу не залишився без нагороди. Щоправда, цієї весни він не братиме участі у собачій виставці, бо господарі займаються підготовкою до художньої виставки господарки Людмили Бруєвич. Але влітку на улюбленця знову чекатиме подіум.

Скажений пес у шапці

Жодних поганих вчинків Патрика господарі пригадати не можуть, а дрібні  шкодою не вважають. Ці невеличкі й нерідко кумедні пригоди всі сприймають з усмішкою. Приміром, першого ж дня цуценя обгризло балабончики на куртці Катрусі. А щодня носити по квартирі капці пані Людмили для нього – своєрідна забавка. «Хоча й доводиться здебільшого ходити босоніж, я на нього не ображаюся», – сміється господарка. Добре, що взуття він не гризе, як решта собак.

Якось на одній з виставок на Патрика кинувся великий чорний пес. Відтоді спанієль ставиться підозріло до чорних велетнів. Вважаючи найкращим захистом напад, Патрик не пропускає нагоди, аби не виявити свою агресивність. А оскільки в столиці безліч любителів вигулювати своїх собак без повідків, виникає чимало проблем.

Під час прогулянок Патрикові надягають шапку, яка прикриває вуха й не дає їм звисати до землі, аби не втрачали виставкової привабливості. Бабусі, що зазвичай відпочивають біля під’їздів і на лавках у дворі, співчувають собаці, вважаючи, що та має хворі вуха. А господарі вже втомилися пояснювати призначення головного убору. У районі дехто називає Патрика скаженим псом у шапці, що кидається на ротвейлерів.

Рік у рік спанієль дедалі більше виявляє свій характер. Силоміць його неможливо змусити щось зробити, він обов’язково все зробить по-своєму. Навіть коли підходиш його погладили, починає гарчати. Огризається й коли господарі намагаються посадити його ближче. Доводиться домовлятися з чотириногим. Найважче було привчити його до стрижок. Навіть професіоналам Патрик не завжди здавався без бою.

Натхненник у творчості

Спить пес у кімнаті разом з господарями. Хоч, як і належить,  має власне місце, щоранку перебирається до подружнього ліжка Бруєвичів. Умоститься посередині і облизує господаря та виштовхує його з ліжка. І щоразу пес виходить переможцем. Коли місце звільняється, він перекидається лапами догори, міцно засинає і навіть починає хропти. Патрик дуже охайний. Регулярно чистить зуби та двічі на день купається. Щоправда, собаці доводиться це робити за допомоги господарів.

Найбільше він прихильний до пані Людмили. Та й вона вважає свого чотириногого джерелом натхнення. Спостерігаючи за псом, спілкуючись і граючись з ним, Людмила Бруєвич дістає наснагу для творчості. На жаль, не дуже часто випадає нагода погуляти з Патриком на вулиці. «Але якщо вдається – для мене це справжнє свято. Дивлюся, як він грається, і тішуся не менш від нього», – зізнається художниця.