Голос Кам’яної Могили

Весна настала – час у мандри! Не за морем-океаном, а в нашому Приазов’ї є фантастичне місце – Кам’яна Могила. Ви не були там? Це диво з див...

У долині річки Молочної, під Мелітополем, де навкруги – розлогий степ, на рівному місці – кам’яний острів. Нагромадження циклопічного каміння – останець піщаника колишнього Сарматського моря.

Та це не тільки пам’ятка геологічних епох. Донині з ХХІІ-ХVІ тисячоліть до нашої ери там збереглися свідчення життя різних племен, що переходили цю місцевість. На стелях зацілілих гротів – прорізані в камені малюнки з палеолітичної і мезолітичної епох, епохи міді-бронзи та Середньовіччя. Стилізовані зображення оленів, биків, риб, світового дерева доносять до наших днів знаки світосприйняття давньої людини. Чи не всі різновиди первісних релігій зафіксували «невидимий» світ уявлень на стінах 65 досліджених гротів і печер. Відомо, що образ крилатого коня виник саме в українських степах, на індоєвропейській прабатьківщині аріїв – він трапляється на плитах Кам’яної Могили. Є тут печери Кози, Бізона, гроти Бика і Дракона. Назви, звісно, умовні. Є тут і свої «письмена»: кілька поважних дослідників вважають, що написи Кам’яної Могили архаїчніші, ніж письмо Шумера!

Чи можна таку запаморочливу сиву давнину побачити на власні очі? Частково. Річ у тім, що від надто ревних «дослідників» гроти засипано піском. Не ставити ж там цілодобову воєнізовану охорону. Добре, що деякі оригінали та копії петрогліфів можна побачити тут-таки, в музеї. А докладніше – роздивитися у фотоальбомі, який минулого року випустив археолог Борис Михалов. Для його фоторобіт довелося витягти понад 100 пудів піску.

Свого часу цю унікальну пам’ятку людської історії досліджували вчені царської Росії, зокрема відомий археолог М. Веселовський. З 1932 року більш-менш послідовно досліджували Кам’яну Могилу В. Даниленко, О. Бадер, М. Рудинський, В. Гладілин та Б. Михайлов.

Щодо особистих вражень від такого близького контакту з вічністю, то вражає перегук наскельних зображень первісної людини тут, на наших землях, і десь у печерах Африки чи Півдня Франції. Високий рівень узагальнення й надзвичайна образність. Наринають «спогади про майбутнє»... Побачиш якесь диво на рідній землі – хоч би цю Кам’яну Могилу чи Межиріцьку стоянку (пізньопалеолітичне поселення мисливців на мамонтів, відкрите на Канівщині) – уявляєш, як це місце у цивілізованій країні було б розрекламоване, як до нього було б організоване міжнародне паломництво туристів. Держава нещодавно надала мільйон гривень на побудову музейного комплексу. Та це мізер, коли облаштовувати таке унікальне місце за світовими стандартами. Тоді б і туристи з усього світу не забарилися – а це надходження до бюджету. Перш ніж діждатися плоду, треба посадити дерево...