Гарячі естонські... вояки

Естонське командування найрадикальнішим чином підійшло до проблеми сексуального вдоволення своїх військовослужбовців...

Ураховуючи те, що в сусідній Латвії на початку 90-х фактично легалізували проституцію, усім солдатам, що сумлінно несли службу, у порядку експерименту видавали спеціальні «червоні квитки». З ними естонські бійці мали право раз на тиждень навідатися до сусідів, аби відвести душу у латвійському публічному будинку за рахунок бюджету своєї країни. Відповідно, одним з дисциплінарних стягнень стало позбавлення «червоних квитків» – покарання, одна погроза застосування якого швидко заспокоювала і найбезоглядніших естонських хлопців і змушувала їх ревно нести службу.

Служба в естонських збройних силах менш виснажлива, ніж у більшості інших армій країн пострадянського простору. Через декілька днів після прибуття на військову службу новобранців вишиковують на плацу для пояснення військової доктрини республіки. Коротенько вона зводиться до того, щоб протягом півгодини після нападу противника зчинити якнайбільше галасу і відійти в ліси, очікуючи допомоги з боку шведів і фінів.

Хоч як це комічно, однак подібний підхід цілком відповідає реаліям маленької країни, тому естонських солдатів не зморюють багатокілометровими марш-кидками, не будять вночі навчальною тривогою. Замість цього приділяють багато часу заняттям на стрільбищах, навчають бійців мистецтва маскування і розповідають, як вести партизанську війну. Після чотирьох місяців навчання військовослужбовцям влаштовують іспит, провалити який можна тільки при дуже великому старанні.

Після 20 години боєць може вільно залишити військову частину і йти ночувати додому. У частині він повинен з’явитися о дев’ятій. Це позбавляє військовослужбовців і їхніх рідних багатьох проблем, естонських командирів – необхідності боротися з дідівщиною.