Аменті, Манде, Менд…

Стародавніх єгиптян і догонів – західноафриканський народ, що вражає учений світ своїми прадавніми знаннями з астрономії, – об’єднує не лише культ Альфи Великого Пса – Сіріуса, якого перші іменують Анубіс, другі – Сігі. І будівничі пірамід, і чорношкірі звіздарі джерелом езотеричних відомостей про Космос називають загадкову країну. Відносно Єгипту вона розташовується десь на заході, відносно сучасного Малі, де мешкають догони, – на півночі. Дивує й співзвучність назв – відповідно Аменті і Манде. Особливо, якщо зважити на відмінність двох мов, які належать до різних мовних сімей.

Коли ж ми подумки продовжимо західний єгипетський і північний догонський вектори, то зійдемося на місцині, яка нині має назву Західна Сахара. Це зараз тут пустеля, а колись був квітучий край. Судячи з виявлених у горах Тассілі наскельних розписів, на місці нинішніх пісків і безводних кам’янистих узвиш паслися незчисленні стада, а там, де зараз ледь помітні руїни, вирували багатолюдні міста. Перших же дослідників Західної Сахари вразили зображення людей у скафандрах (див. фото) і велетенських людиноподібних істот з рогами і хвостами. Скептики поспішили охрестити перших «ритуальними танцюристами з гарбузами на головах», других – «розодягненими шаманами, яких первісні люди навмисне гіперболізували». Тобто палеоконтактна версія відразу ж була відкинута. Тим часом, якщо вірити жерцям з країни фараонів, Тот, Гор, Пта та інші боги-вчителі прийшли до Єгипту саме з Аменті. Догони називають Манде своєю прабатьківщиною і підкреслюють, що їхні дивовижні знання про небо, зокрема про «спіральні зоряні світи, населені рогатими і хвостатими людьми», – лише крихти від тих інформаційних скарбів, якими володіли їхні праотці.

Припустимо, однак, що Аменті-Манде справді була базою прибульців з системи Сіріус в доісторичні часи. І що ж, понавчавши трохи мешканців Єгипту, або Каму (самоназва єгиптян), догонів, сіріанці полетіли додому і більше не озивалися?

Важко в це повірити. А як взагалі можуть контактувати представники різних світів? Письменник-фантаст 50 – 60-х років минулого століття Мартинов у романі «Каллістяни», змальовуючи прибуття чорношкірих братів з Сіріуса, послуговувався стереотипами хрущовської доби. Каллістян, які, звичайно ж, приземлилися не де-небудь, а під Брянськом, зустрічали і вітали приблизно так, як Гагаріна або Титова. Такі уявлення сьогодні викликають посмішку.

Натомість існує думка, що Тот і компанія з давніх-давен по сьогодні, хоча й на відстані, а тримають Землю і землян під пильним контролем. Можливо, й контактують. І треба тільки зрозуміти їхню «мову», знайти до неї ключ.

Знову-таки припустимо, що, намагаючись сконтактувати з нами, сіріанці використовують дуже специфічні, індивідуальні властивості нашого інтелекту, притаманну тільки даному індивідові понятійну систему. На такі міркування автора наштовхнула вже згадувана в публікації «ВК» інформація про «шепіт космосу» (див. число за 2 квітня 2004р.).

Індивідуальна понятійна система (далі – ІПС) у кожного з нас може бути своя. У багатьох її, щоправда, взагалі може не бути. Часом вона виникає сама собою. Наприклад, змалку і протягом багатьох років я збирав гриби у Пущі-Водиці. Поступово поділив ліс на райони і окремі грибові місця, дав їм назви і номери, вів своєрідний щоденник. Так виникла ІПС, унікальна і неповторна. Чому б Тотові і К0 не скористатися нею для контакту саме зі мною?

Треба сказати, що багатьом грибовим місцям я давав імена, які являли собою просто набір звуків. Я не переймався тим, що це суцільна абракадабра, адже це була ІПС і призначалася вона лише для мене.

І от я виявив, що у списку грибових місць у мене значаться Менд і Кам (Єгипет!), розташовані поряд, по різні боки лінії високовольтних передач, якою, до речі, традиційно «цікавляться» НЛО. Останній раз це місце здивувало мене влітку 1990 року, коли у спеку, в період посухи і цілковитої відсутності грибів, я натрапив тут на «відьмине коло» лисичок. Хіба ж мій «Менд» не нагадує догонське «Манде»?

А, може, десь тут і було сіріанське НЛО.