Про зміну дбатимуть… легіонери
Нарешті гостротою кадрової проблеми пройнялися й керівники вітчизняного футболу. На спільному засіданні виконкому Національної федерації та ради Професіональної футбольної ліги ухвалено рішення про запровадження так званої легіонерської квоти та інших запобіжних заходів, що мають уберегти народну гру в Україні від засилля чужинців не найвищої якості. Починаючи з сезону 2005/2006 років, у складі однієї команди на полі не повинно бути більш як вісім іноземців…
Краще пізно, ніж ніколи, – стверджує народ. І має слушність, бо проблему насправді треба усунути за будь-яких умов. Але все-таки краще зробити це вчасно. Натомість «батьки» нашого футболу запізнилися з ухваленням доленосного рішення щонайменше на два-три роки. А це рівнозначно гірким випадкам, з якими дуже часто зустрічаємося в лікарській практиці: хворобу запущено, а отже, й боротися з нею складніше ніж зазвичай… Ви звернули увагу на те, що процес лімітування в елітному дивізіоні нашого чемпіонату почнеться не з наступного, а тільки через один сезон? Але таке зволікання логічне й цілком виправдане, бо значною мірою вимушене: буквально кілька місяців тому переважна більшість українських клубів «підписала» велику групу нових чужинців, а позбавитися їх, на жаль, аж дуже непросто. Не воліємо бути голослівними, тому й оперуємо відповідними цифрами: лише під час минулої перерви в чемпіонаті, коли функціонувало так зване зимове трансферне вікно, вищолігові колективи поповнили свої лави 132 новачками і майже половина з них, а якщо бути точним – аж 64 футболісти, виявилися громадянами зарубіжних країн. Не будемо шукати пояснення, чому вітчизняні клуби таки вдалися до придбання легіонерів у час, коли гострота публічної дискусії навколо цієї проблеми уже досягла апогею. Бодай тому, що це тема для окремої розмови. А тому лише зауважимо: маємо справу з доконаним фактом, і щось змінити в найближчі кілька місяців неможливо насамперед з юридичної точки зору. Саме з цієї причини клуби й отримали трохи більше року на те, щоб уладнати необхідні формальності й остаточно визначитися з тими, хто залишається в їхньому розпорядженні. Зважаючи саме на такий перебіг подій і обставини, що відтінюють їх, можна прогнозувати з великою часткою достовірності, що вже за кілька років присутність у нашому чемпіонаті чужоземних гравців не матиме вирішального впливу на розвиток українського футболу. Принаймні негативного. Цьому сприятиме й запровадження системи грошових відрахувань за право придбати легіонера. Відтепер купівля нового чужинця коштуватиме клубові вищої ліги на десять тисяч доларів дорожче обумовленої зацікавленими сторонами суми. Більше того: кожний черговий новачок із чужим паспортом обходитиметься ще на п’ять тисяч дорожче. (У першій національній лізі такі доплати будуть удвічі меншими). Для прикладу: якби це правило набуло чинності взимку, то луцька «Волинь», що вже задіяла аж дванадцять нових (порівняно з осіннім циклом) легіонерів, додатково витратила б аж 450 тисяч американських доларів!.. Звісно, за справді висококласного футболіста достатньо заможний клуб не пошкодує витратити й надмірну кількість валюти. Але тільки за насправді потрібного йому виконавця. Хто виграє від такого нововведення? Та буквально всі: вітчизняні клуби, наша молодь, що отримає чітку перспективу, весь український футбол і навіть той чужинець, що здобуде можливість реалізувати свій реальний потенціал за відповідних обставин і умов. Іншими словами, тепер і легіонери дбатимуть про нашу футбольну зміну…
І все-таки дуже шкода, що ми таки запізнилися з ухваленням цих доленосних рішень.