Усі хочуть бути красивими
Обділені долею люди – інваліди – також хочуть бути красивими і модними, адже з-поміж них чимало молоді, дітей. У розвинених країнах існують спеціальні магазини або відділи готового одягу, де людина з певними фізичними вадами може придбати потрібну річ.
На жаль, в Україні немає спеціалізованих швейних підприємств, ательє з пошиття одягу за індивідуальним замовленням.
Цією проблемою переймається і прагне її вирішувати фонд «Добросерда мода», організований при Київському національному університеті технологій і дизайну.
– Ще у 2000 році ми започаткували проект «Текстильні вироби для інвалідів», – розповідає заступник декана факультету технологій легкої промисловості КНУТД Наталя Супрун. – Щоб виявити потреби і визначитися з особливостями конструкцій та асортиментом одягу для такої категорії населення, провели опитування серед інвалідів, осіб, що їх обслуговують, медичних працівників.
З’ясувалося, що люди з обмеженими фізичними можливостями віддають перевагу не лише модному, але зручному одягу, який можна трансформувати. Приміром, куртку – на жилет, спортивний костюм – на футболку і шорти. Одяг має складатися з кількох частин, тоді його легко одягати і знімати, а також бути комфортним, не сковувати рухи і мати якомога менше жорстких елементів – швів, виточок. У брюках має бути багато кишень.
Пальто, комбінезони, плаття такі люди не люблять, а от куртки, теплі спідниці або штани, накидки-пелерини носять із задоволенням.
Майбутні модельєри з КНУТД подбали і про натільну білизну для людей, які знаходяться на стаціонарному лікуванні в медичних закладах. Донині її шили з бавовняних тканин, які швидко бруднилися, тому запропонували застосовувати біоактивні текстильні матеріали, які стійкі при пранні і мають антимікробні, протизапальні й навіть знеболюючі властивості.
Особливу увагу приділили створенню сучасного і функціонального одягу для дітей різних вікових груп з діагнозом ДЦП.
– При розробленні моделей, виборі матеріалів і скріплювальної фурнітури ми враховували їхні проблеми, – продовжує Наталя Петрівна. – Було виготовлено кілька колекцій одягу. Особливо усім сподобалися дитячі пальта з мотивами українського традиційного верхнього одягу – свита, капот, сардак, які розробила студентка, а нині модельєр Уляна Іванчук. Її моделі вирізнялися функціональністю елементів, універсальністю конструкцій. Традиційний прямий і напівприталений силуети забезпечили дітям свободу рухів. Для зручності використовувалися спеціальні гачки, магнітні кнопки великого діаметру, застібки-блискавки по верхньому та нижньому зрізах рукавів. Усі дитячі пальта були виготовлені з м’яких, легких теплозахисних і гігієнічних драпів.
Колекція одягу для дівчаток-підлітків складалася із спідниць, кофтинок і жилеток із мінімальною кількістю застібок-липучок. Саме цей елемент спрощує процес самообслуговування дітей при одяганні-роздяганні. А теплі накидки-панчо вдало приховували дефекти фігури і надали виробам завершеного ансамблю.
Діти виходили на подіум з великою радістю. Весь одяг з продемонстрованих колекцій вони отримали в подарунок.
Ці колекції – поки що в одному екземплярі – про масове виготовлення такого одягу лише говорять. Тому основним нашим одягом, як зазначила інвалід на колясці Наталя Піскунова, залишаються секонд-хенди або гуманітарна допомога.