«Юність» – завжди вишукана й елегантна

Упродовж 70 років у Києві на Подолі шиють верхній одяг, який (хоч про це знають далеко не всі) досить успішно конкурує на світовому ринку. Почасти його носять і шляхетні дами, поважні мужі, вибагливі модниці та кавалери. Бо ж добротні, елегантні пальта, куртки, плащі вони, й в Африці такі ж привабливі (прикро, звичайно, що на чорному континенті віддають перевагу сарафанчикам і шортам). А ось в Німеччині продукція ЗАТ «Швейне підприємство «Юність» користується неабияким попитом. Донедавна у ній франтували ірландці та французи. Плануємо поновити наші контракти, – зауважує директор з єкономіки «Юність» Віра Лагута. А поки що маємо задовольняти запити лише українських покупців.

На Андріївському узвозі шиють вишукані речі

Про цей скромний магазинчик від швейного підприємства «Юність» я дізналася років шість тому, коли шукала шкільну форму для доньки. Щоб потрапити до нього, вистояла мало не півдня в черзі. Зрозуміло, після тисняви під порогом не виникає особливого бажання прийти сюди ще. Отож швидко забула про його існування, аж поки випадково, йдучи по Андріївському узвозу, не натрапила на знайому вивіску. Вирішила заглянути. І була приємно здивована вибором товару. Виявляється, тут можна одягнутися всій сім’ї.

– Мамо, приміряй ще ось цю куртку! – наполягала дівчинка-школярка, яка тримала у руці вітровку. – Бежевий колір тобі до лиця – пасуватиме до твого золотавого волосся.

– Ти так гадаєш? – посміхнулася мама й покірно стала приміряти елегантну куртку. – Справді, у ній я стрункіша.

– Тоді купуймо! – зраділа дівчинка. – Порадуємо татка нашими обновами.

– Стривай-но, а грошей у нас вистачить? – спохватилася мама і за мить розцвіла усмішкою. – Беремо обидві.

І заплатила пані Оксана за них 108 гривень. Смішна ціна, – піймала я себе на думці. – На троєщинському ринку за 54 гривні легкої курточки і вдень зі свічкою не знайти. До того ж яка якість: чудова італійська тканина, модний фасон! Я із задоволенням стала вибирати собі обнову, бо пригадала, що моя старенька вітровка вже не витерпить жодної критики. Вибрала і не тільки собі, а й своїй доньці, синові, чоловікові. Легка чоловіча куртка 48-го розміру коштує 72 гривні, напівплащ для чоловіка – 144. Власне, тут можна придбати демісезонний одяг від 28 до 58 розміру. Ціни не злякають пересічного покупця із середнім достатком. Утім, є й такі куртки, за які треба заплатити 500 гривень – дуже вже вишукані.

– Ми орієнтуємося на людей, які, зазвичай, одягаються на ринках, – наголосила начальник відділу збуту «Юності» Валентина Дудар. – Хоча й багаті, почасти, бувають  нашими покупцями. Самі бачите, наш товар анітрохи не відрізняється від імпортного. А щодо матеріалу, то  його якість значно вища, аніж турецький чи китайський ширвжиток.

Вона мала рацію. Якось моя знайома придбала собі китайську кофтину й потрапила в ній під дощ. Наступного дня викинула її на смітник. Та це ще не все. Від хімічного барвника шкіра на тілі вкрилася пухирцями. Тепер купує одяг тільки вітчизняного виробника і спокійна за своє здоров’я.

Діловий костюм для школярки

Про шкільну форму вже стільки сказано, що у декого від неї оскома на зубах. Та попри все суперечки між батьками й дітьми, вчителями й учнями не припиняються. Одним до вподоби сині піджаки, іншим – зелені,  треті вперто вимагають бордових. Швейники «Юності» уважно прислухаються до всіх і намагаються задовільнити забаганки найвибагливіших.

– Якщо кілька років тому ми шили в основному лише зелені й бордові піджаки та чорні брюки для хлопчиків, – розповідає Валентина Григорівна, – то тепер орієнтуємося на чотири кольори і шість фасонів. Особливо вибагливі дівчата-старшокласниці.
Але перш, ніж впроваджувати у виробництво, скажімо, короткі приталені піджаки й сарафани у яскраву клітинку, модельєри і дизайнери побували у багатьох школах міста. Радилися з дітьми, з їхніми батьками, з учителями. Наразі колекцію шкільної форми повністю оновили. Для неї використовують тканину чернігівської фабрики, яка містить 35-40 відсотків вовни. Суцільна синтетика – не для дітей. Шкільний одяг має бути зручним, модним і екологічно чистим – це золоте правило київських швейників.

«Юність» має ринки збуту по всій Україні, незважаючи на те, що у кожнім регіоні достатньо своїх швейних підприємств, які теж випускають шкільну форму. Але не більше! Як зауважила Валентина Григорівна, в Україні наразі немає жодної фабрики дитячого одягу. Тому що таке виробництво нерентабельне, збиткове. До того ж держава уже давно не виділяє підприємствам дотації на пошиття одягу для дітей. Отже, тепер батькам, які шукають дитині штанці, курточку, чи сорочку, доводиться вдовольнятися товаром китайських, турецьких швейників. Особливо складно підібрати щось для підлітків, які виросли із 40-го розміру, а до 46-48-го ще не доросли.

У планах «Юності» – налагодити виробництво святкового одягу для школярів, адже діти ходять не тільки  до школи, а й в гості до рідних, друзів, на вечірки. Багатообіцяюче гасло «Усе найкраще – дітям!» має стати повсякденною життєвою реальністю, а не красивою фразою, яку здебільшого повторюють на всіх рівнях один раз в рік – 1 червня. Дасть Бог, колись доживемо до цього.