Миротворчість – не прогулянка Хрещатиком
Ірак лишається містком, який продовжує з’єднувати Україну із США. Однак українці все більше налаштовані проти цієї війни. Виведення наших миротворців з Іраку вимагають не лише об’єднання гуманістів, кримські татари та вічні чергові по антиамериканській кухні комуністи. Соцпартія, Блок Юлії Тимошенко та більшість народних депутатів із фракції «Наша Україна» також вимагали внесення до порядку денного сесії Верховної Ради питання про негайне виведення з Іраку українських миротворців. Однак пропозицію вже вдруге не підтримали «більшовики», і вона не набрала потрібної кількості голосів.
Події коментує народний депутат України, секретар парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Георгій МАНЧУЛЕНКО:
– Я не можу збагнути, який національний інтерес відстоюють українські війська, приміром, у Сьєрра-Леоне. Але про це ніхто не говорить. Натомість багато розмов про Ірак, в якому справді є наші інтереси. Свого часу Ірак співпрацював з Радянським Союзом, зокрема з українськими підприємствами в нафтогазовому комплексі. В Іраку, дякувати Богові, нині менше втрат порівняно з іншими миротворчими операціями, в яких беруть участь українці. У Сьєрра-Леоне розбився вертоліт з екіпажем і пасажирами на борту. Про це вже забули, а на Балканах з 1994 року загинуло принаймні вдесятеро більше українських миротворців, ніж у Іраку.
– Переконуючи українських парламентаріїв підтримати рішення Президента відрядити до Іраку українські війська, Євген Марчук твердив, що не один десяток українських компаній зацікавлені в іракському ринку. Здається, було укладено лише один контракт?
– Чернівецький машинобудівний завод уклав контракт на постачання до Іраку ємкостей великого об’єму для нафтового комплексу. Усе залежить від можливості укладання субпідрядних контрактів і від активності української дипломатії та самих підприємств, зацікавлених пробитися на цей ринок. Адже у відновлення Іраку вкладатимуть величезні кошти.
– Якою, на вашу думку, має бути тактика українців у Іраку?
– Це миротворчий контингент, і він має виконувати відповідні функції: охорона промислових об’єктів, органів влади, мостів, кордонів. Україна не була учасником Коаліції, яка повалювала режим Саддама Хусейна. Якщо виникне загроза життю наших вояків, Генштаб та командування Коаліційних сил повинні зробити все, аби убезпечити наших хлопців від трагедії. У певний момент наших військовиків вивели з Аль-Кута до базового табору, аби вони не вплутувалися в прямі бойові дії.
– Їх звинувачують у тому, що відступ був самочинний.
– Дуже сумніваюся у можливості будь-яких самочинних рішень без узгодження з Генштабом ЗСУ, Міноборони й командуванням Коаліційних сил. За таке в армії розстрілюють.
– І все-таки, що далі?
– Або ситуацію буде врегульовано – тут основний тягар лягає на плечі американських солдатів і офіцерів та їхніх союзників; або потрібно ставити питання про відкликання нашого контингенту. Україна не прийшла до Іраку воювати, ми діємо там як миротворці. Хоч не потрібно забувати й жорстку істину, що будь-який миротворчий контингент наражається на небезпеку. Тому ці сили й формують із добровольців. І військовий, і цивільний персонал, і медики розуміли, що ця поїздка – аж ніяк не прогулянка Хрещатиком.
– Відомо, що частина українських миротворців висловила бажання залишитися в Іраку на другий термін.
– Коли завершувався перший термін перебування 5-ї окремої бригади, бажаючих продовжити контракт було понад половину. В Іраку залишилося близько третини. Усі – дорослі люди й розуміли, яке приймають рішення. Часто-густо воно було продиктоване меркантильними інтересами. Зрештою, це – позитив, бо означає певне правонаступництво. Ті люди могли підказати й дечого навчити особовий склад 6-ї бригади. Якими будуть настрої наших хлопців надалі, складно прогнозувати. Командування мусить докласти максимум зусиль, аби зменшити негативні психологічні наслідки першої бойової втрати. Сім’я загиблого контрактника має без затримок отримати всі належні компенсації й надалі не залишатися без уваги Міноборони.