…І зустрілися дві самотності

Відчинивши настіж двері, Марія відчула, як несамовито закалатало серце: солонуватий запах крові – провісник якогось лиха – різко вдарив у ніздрі. Жінка не наважувалася пройти в кімнату подруги. Замість неї з кімнати визирнула кицька Маня й, потершись коло ніг, побігла на кухню, голосно нявкаючи, наче кликала Марію за собою. Невеличка з білими шпалерами кухня була густо забризкана кров’ю. На підлозі лежала мертва Олена. Маня примостилася біля своєї хазяйки, не розуміючи, що та її вже ніколи не погладить…

Чи могла Олена підозрювати, що звичайний нічний візит до улюбленого кафе виявиться одного разу для неї фатальним? У такій звичці для жінки за 30, якій не зв’язали руки сімейні пута, нема нічого дивного. Деякі сусіди гадають, що у такий спосіб Олена шукала собі супутника життя. Іноді й знаходила, але ненадовго. Погостювавши кілька тижнів, кавалери зникали безслідно.
Роки збігали, а свататися до Олени ніхто і не прагнув. Дарма, що мала стабільну роботу секретарки у приватній фірмі, давно придбала власну квартиру на вулиці Анни Ахматової. Навіть на це чоловіки не спокушалися. Свої невдачі вечорами топила в пляшці горілки, яку розпивали із сусідкою Марією, що самотужки виховувала доньку.

Якось увечері, після таких посиденьок Олена вирішила завітати до улюбленого кафе неподалік від її дому – випити трохи пива, показати відвідувачам себе і побачити їх. Повільно смакуючи пиво, жінка спостерігала за столиком навпроти. Там спиною до Олени сидів чоловік, до болю їй знайомий. Чекала, коли він озирнеться і побачить її. З Максимом колись мала доволі тісні й теплі стосунки, які тривали недовго, але залишили приємні спогади. Втомившись очікувати, взяла свій келих й рушила до столика, за яким сидів Максим.

Після кількагодинної приємної розмови й щедрої випивки, Олена запросила Максима до себе, аби продовжити спілкування в більш романтичній обстановці. Чоловік погодився.

…Уже починало розвиднюватися, а в квартирі Олени все не гасили світло. Ніхто й гадки не мав, що романтичне побачення, на яке сподівалася хазяйка квартири, закінчиться кривавою драмою.

– Закривавлене тіло Олени на ранок знайшла сусідка Марія, яка завітала до подруги. Перелякана жінка одразу повідомила правоохоронні органи, – розповідає старший слідчий Дарницької прокуратури Володимир Петришин. – Злочин був скоєний з особливою жорстокістю. Навіть звиклим до усього міліціонерам стало моторошно на душі від побаченого. Олені було завдано понад 20 ударів ножем.

Довелося докласти неабияких зусиль, аби розкрити вбивство, яке було скоєне, коли сусіди міцно спали, тому не чули криків, не бачили, хто гостював у самотньої жінки. І все ж убивцю вдалося вже через два дні затримати. Максим не відбріхувався, в усьому одразу зізнався. Причиною вбивства назвав образу, завдану йому як чоловікові.

Як виявилося, того фатального вечора Олена сподівалася на інтимні стосунки з Максимом, а він того не хотів, бо соромився своєї травми на нозі. Працював він на складі, де й трапився з ним неприємний випадок, під час якого чоловіку роздробило стопу. Медикам довелося зробити кілька операцій по пересадці шкіри, одначе нога все одно лякала своїм виглядом. Максим, якому ще не виповнилося 30 років, через це почав страшенно комплексувати, розірвав стосунки зі своєю дівчиною, не заводив нових романів. Вдавав, що не помічає прозорих натяків Олени. А та, добряче сп’янівши, вже не добирала слів, паплюжила чоловічу гідність гостя. Максимова хитка психіка не витримала такого наступу, й він накинувся з кулаками на Олену. Жінка – на кухню, він за нею. Там знаряддя вбивства знайти було легко.

– Чому Максим з такою звірячою люттю покарав Олену, пояснити не міг, – продовжує Володимир Петришин. – Лише казав, що перебував у такому збудженні, коли здоровий глузд відсутній. Він майже не пам’ятав, як завдавав удари ножем. Прийшов до тями лише тоді, коли Олена перестала дихати.

Трохи оговтавшись, почав замивати кров на одязі. Коли переконався, що кривавих плям не видно, пішов додому, потім на роботу. Весь час перебував в очікуванні людей у погонах, тому коли вони з’явилися, не здивувався, не запанікував. Був готовий до того, що покарання йому не уникнути.