Дмитро Гуленко:«Дивитися в очі виборцям мені не соромно»

Нашу розмову з депутатом Київради від виборчого округу № 6 Голосіївського району Дмитром Гуленком я розпочав запитанням: «Чи важко поєднувати депутатську діяльність і роботу на посаді начальника Головного управління житлового господарства?».

– Таке поєднання неважке, – відповів він, – оскільки управління працює на людей, і депутатська діяльність тісно переплітається з цією роботою. Якщо мешканець звертається до мене як депутата, що в нього протікає покрівля (а до чиновника нижчого рівня уже звертався), то він переконаний: несправність буде ліквідовано в найкоротші терміни.

– Наскільки ви доступні для виборців?

– Я доступний не лише для виборців, а для всіх киян. Перша і третя середа щомісяця – мої приймальні дні в Головному управлінні як його керівника. А як депутат Київради приймаю кожного другого і четвертого четверга. Звертаються з різними проблемами, які болять, непокоять.

– І як часто це трапляється? Скільки також виборців у вашому окрузі?

– Двадцять дві тисячі. Чималенько, чи не так? Упродовж двох років до мене звернулося вже близько п’яти тисяч виборців. Здебільшого просять допомогти матеріально.

– Це свідчить про те, що ще чимало киян – у скруті?

– Кияни, порівняно з мешканцями інших регіонів України, живуть більш-менш пристойно. А звертаються до депутата тому, що довіряють йому. Це, приміром, батьки малолітніх дітей. Хоча, звичайно, найчастіше йдуть пенсіонери і ветерани – найменш соціально захищені. Мова йде і про встановлення електричних та газових плит, і про навчання дітей, і про протезування зубів, ремонт під’їздів і дахів, асфальтування подвір’їв, створення служби консьєржів… Мої виборці стурбовані великою загазованістю Московської площі, недостатнім озелененням території округу, несанкціонованою торгівлею із землі. Звертаються і з питань висаджування дерев, боротьби з омелою, обрізання дерев. Були навіть прохання примирити із сусідами. Одне слово, маю весь спектр міського життя – від загальностоличного до побутового рівня.

– Чи допомагають депутати районної ради?

– Так, із ними працюю, як мовиться, у тісній співдружності, оскільки виконуємо одну й ту саму функцію. Я – на міському, вони – на районному рівні. Постійно узгоджуємо наші дії, адже не може бути так, що ми разом візьмемося сприяти ремонту одного й того самого будинку, а сусідній, який також цього потребує, чекатиме своєї черги. Більше того: регулярно проводжу зустрічі з усіма вісьмома районними депутатами.

– Чи складно розподіляти гроші, які Київрада виділяє вам на виконання депутатських обов’язків?

– Було б що розподіляти! Але певні колізії теж існують. Усі кошти нині йтимуть через раду місцевого самоврядування «Деміївка», яку я створив. Якщо, скажімо, гроші виділяють дитячому садочку, школі чи навіть окремому мешканцю, то для звіту потрібні кошториси на всі види робіт, інші відповідні документи. На останній сесії Київради ми звільнили від оподаткування матеріальну допомогу виборцям.

– Ви сказали, що здебільшого виборці звертаються по матеріальну допомогу. А скільки прохань ви можете задовольнити?
– За кошти, які маю, можу задовольнити прохання всіх, хто звертається. Але ж, на жаль, приходять і такі, які можуть самі себе забезпечити. Тож кожен випадок вимагає вивчення, надання потрібних документів. Торік до мене надійшло 980 звернень. Допомогу було надано як матеріальну, так і у вигляді розв’язання різних побутових проблем. Тільки загальноосвітнім школам виділено 132 тисячі гривень. Для дитячих навчальних закладів придбано меблів на суму майже 40 тисяч. Оздоровлено за кордоном 35 дітей зі школи-інтернату, що на території мого округу. Надавали путівки дітям до дитячих таборів відпочинку. Фінансову допомогу надано Товариству сліпих для поїздки до Євпаторії, відремонтовано дитячий клуб «Геркулес». З моєю допомогою на проспекті Червонозоряному, 117, замінили ліфти. Проте, скажімо, ми не можемо платити за навчання дітей забезпечених батьків у вищих навчальних закладах. А малозахищеним сім’ям допомагаємо, щоб вони могли купити ліки чи продукти харчування.

– Чи може депутат «підставити плече» міській владі, щоб зробити щось вагоме в окрузі?

– Згідно із законом про місцеве самоврядування, кожен депутат може внести пропозицію з будь-якого питання, яке спрямоване на користь виборців його округу. Приміром, мешканці провулку Краматорського протестували проти роздачі земельних ділянок під забудову. Тож я запропонував Київраді скасувати це рішення. Як керівник Головного управління житлового господарства опрацьовую питання втілення в життя житлово-комунальної реформи, концепцію якої вже розроблено, напрацьовано нормативні документи. Це важливе питання: нинішня система житлово-комунального господарства себе вже віджила. Ми почали приватизовувати квартири, землю, будинки, а нормативних документів на це немає. Але реформа розпочалася. Гадаю, якщо рухатимемося такими темпами й  надалі, то, як це передбачено документами, за десять років можна буде щось змінити у цій системі. Тобто, надали ми свого часу мешканцю квартиру, тепер потрібно просити його, щоб він утримував сам не тільки її, а й сходи, покрівлю, підвал, горище тощо. Адже це його власність.

– У якому разі документ про реформування житлового господарства швидше «пройде» – коли його пропонуватиме начальник Головного управління чи депутат Київради?

– Звичайно, коли його подаватиме депутат, оскільки він має таке право. Порядок денний сесії Київради формують протягом місяця, і депутат може скористатися своїм правом внести до нього питання, попередньо погодивши його з постійними комісіями, завізувавши і підписавши.

– На вашу думку, якщо наступні вибори до Київради відбудуться за партійними списками, як це вплине на її роботу?
– Київрада нині працює стабільно. Між фракціями, які створені в ній, немає недружніх відносин. Йде нормальна, виважена робота. Звичайно, є питання, які той чи той депутат відстоює. А закон про вибори до місцевих рад ухвалено, на мою думку, зарано. Ми на місцевому рівні ще не готові бути обраними від якихось партій. Не хочу казати, що ті чи ті партії кращі чи гірші, але, якщо такі вибори відбудуться тепер, може статися так, що до керівництва районними та міськими структурами прийдуть люди, які, вибачте на слові, нічого не розуміють у цій роботі. І захищатимуть інтереси не киян, а тільки окремих партій і структур.
– Чи всі доручення виборців вам удається вирішити?

– Є низка доручень, які ще в стадії вирішення. Я вже казав, про що здебільшого просять виборці. Тож цього року з’явиться бювет на вулиці Деміївській, 35/37, наступного – два бювети: на Червонозоряному проспекті та Голосіївській вулиці.
– Що хотіли б сказати насамкінець і виборцям, і читачам газети?

– Якщо мене до наступного складу Київради не оберуть, то дивитися виборцям в очі мені не буде соромно. Бо протягом депутатства мені вдалося зробити людям чимало добра. Йдучи вулицями мікрорайону, пишатимуся тим, що, скажімо, оцю зупинку побудували чи перенесли за мого сприяння. Якщо мене впізнаватимуть на вулиці – це добре. Якщо в спину казатимуть добрі слова – ще краще…