Потерпілій досі потерпають
Щороку кінець квітня змушує Україну згадати про сумну дату чорнобильської трагедії. Водночас 26 число цього місяця є своєрідним днем звітності високопосадовців перед потерпілими і ліквідаторами катастрофи.
На жаль, цього року на фінансові потреби чорнобильців з державного бюджету виділено вдвічі менше коштів, ніж торік. Так, у Києві проживає 170 ліквідаторів-чорнобильців, а путівок на їхнє оздоровлення міська адміністрація отримала лише 27 (13 для дітей і 14 для дорослих). За словами начальника Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, депутата Київради Людмили Качурової, проблема в тому, що бюджетні кошти не зосереджено в руках одного Міністерства надзвичайних ситуацій, як було торік, а розпорошено між п’ятьма міністерствами, що ускладнює їх цільове використання. Нелогічною є також ситуація з путівками, адже якщо бюджет зменшено вдвічі, то й путівок мало б поменшати настільки ж. Тобто, якщо торік їх було 150, то цього року мало б бути принаймні 70. Куди поділася решта – невідомо. Керівник департаменту соціального захисту населення МНС Василь Ковальчук твердить, що решта путівок надійде у травні, позаяк МНС звернулося до Міністерства фінансів з проханням внести поправку до бюджету. Однак, за свідченнями медиків, багатьом чорнобильцям профілактичне лікування потрібне із січня по травень.
Ще гіршою є ситуація із забезпеченням чорнобильців безплатними медикаментами, позаяк аптекам на це не виділили грошей. Натомість частину коштів направлено на закупівлю медичного обладнання. Така практика, на думку Людмили Качурової, невиправдана, бо хворим необхідніші все-таки медикаменти.
Недостатньо дбає влада і про вдів, чоловіки-ліквідатори яких поховані в зоні відчуження. Перепоховання тіл через їхнє високе радіаційне опромінення не дозволили на київських кладовищах (тіла бетонували і закопували на велику глибину). Зараз же держава не надає коштів на відвідування родичами своїх близьких (один квиток з Києва до «зони» і назад коштує близько 200 гривень). Президент Міжнародної громадської організації інвалідів Чорнобиля «Промінь 5-2» Олександр Зеленцов твердить, що звертався до МНС з проханням профінансувати поїздку, тим паче, що покладання вінків здійснюється від імені держави, але отримав негативну відповідь.
Безплатне лікування хворих-чорнобильців у міських стаціонарних центрах, у свою чергу, теж потребує додаткового фінансування, позаяк місць там не вистачає, а щоденний раціон хворих, м’яко кажучи, скромний. Насамкінець, як зазначив голова Київської громадської організації «Союз Чорнобиль України» Віктор Даниленко, пенсія чорнобильця зараз нижча, ніж звичайна, тому, на переконання пана Віктора, потерпілим не залишається нічого іншого, як вкотре вийти під стіни Верховної Ради з транспарантами.
Виходом із ситуації, зі слів Людмили Качурової, може бути створення єдиного державного органу у справах захисту потерпілих від наслідків чорнобильської аварії.