«Поки що кізоньки, але взяв би й верблюда»

Відомий співак Павло Зібров вирішив; якщо вже заводити домашнього улюбленця, то – козу. І не одну, а одразу трьох. До речі,  вони вже встигли навіть знятися в його кліпі. Мешкають рогаті у заміському будинку співака. Точніш, не в самому будинку, а у власних соснових хатинках. Мають і просторий вольєр. Господар до тварин ставиться з любов’ю й відповідальністю, вважаючи, що спілкування з ними просто необхідне людині.

«Будь-кого, тільки не собаку»

Павло Миколайович вважає, що тварині потрібно створити належні умови. Камерунські кози стали першими чотириногими, яких завів собі пан Зібров. Звичайно, в дитинстві, як і будь-якого сільського хлопчака, його оточували тварини. Але тримати живу істоту в міській квартирі, на його переконання, дуже відповідально й непросто. «Через постійну зайнятість більшість із нас не взмозі приділяти належної уваги тварині, а діти ще не готові, приміром, вставати щодня о шостій ранку, аби вигуляти цуцика, – каже пан Павло. – Та й у квартирі, хоч би якою великою вона була, тварина все ж не почуватиметься вільно. Заміська садиба – інша річ. Але й тут виникають свої проблеми».

Дружина Марина проти собаки, бо не може без болю дивитися, як сусідський пес витоптує квітники і знищує газони. Тому, коли чоловік вирішив завести тварин, поставила ультиматум: «Будь-кого, тільки не собаку».

Павло Миколайович познайомився з директором Київського зоопарку Кирилюком, який показав камерунських кіз. Тварини одразу сподобалися співакові своєю охайністю – із землі їжі не піднімають, їдять із мисочки або з рук, швидко звикають до людей.

Придбав пан Павло двох кіз і цапа, яких назвали Тусею, Мусею та Сашком. Попри всі застереження, випустили їх у лісок біля будинку й одразу ж пошкодували. Листочки з молодих дерев швидко зникли, і тварини взялися за кору дерев. Довелося спішно зводити вольєр.

Марта і Квітка

Нові мешканці радували господарів, які охоче бавилися та спілкувалися з ними. Тварини теж почувалися добре, тому невдовзі у них з’явилося потомство. Минулого місяця, тобто в березні, народилося чорне козенятко, яке назвали на честь місяця, коли воно з’явилося на світ, – Мартою. Місячна козочка своєю родиною вважає не рогатих та бородатих, а сімейство Зібрових. «Це тому, – розповідає господар, – що ми все зробили не за правилами. Не відселили козу з малям до окремого вольєра, а одразу взяли його до рук і почали гратися з козеням. От мама-коза й відмовилася від нього». Довелося господарям переводити кізку на дитяче харчування й годувати її з соски. Тваринка звикла до людей, гуляє по будинку, слухається їх, але найбільш прихильна до Павла Миколайовича. Коли члени родини ідуть із дому, Марта обов’язково йде за господарем. Вона його найбільше слухається, побоюється, але й любить. Дуже їй подобається сидіти на руках в Павла, лизати йому вуха, ніс, щипати за вуса, або просто спати.

У квітні в другої кізоньки народилося біленьке козеня, яке назвали Квіткою. Цього разу зробили все за правилами. Тому кізка визнає лише свою маму і поки що боїться господарів. Але це ненадовго, звикне. До речі, Павло Зібров допомагав їй з’явитися на світ. Якось, коли співак мав їхати до столиці, він побачив, що коза неспокійна і от-от має окотитися. Справи довелося відкласти. Під вечір Павло Миколайович хотів перевірити, чи все гаразд, але цап Сашко не пропускав його, охороняючи свою подругу. Довелося застосувати силу. Коза лежала в сосновій хатинці, видаючи протяжні звуки, через деякий час почувся писк, схожий на мишачий. Так на світ з’явилася Квітка.

Потомство роздаватимуть… з молотка

Молоді кізочки тільки-но з’явилися на світ, а вже є бажаючі взяти їх собі. Це знайомі Зібрових, серед яких і майстри по пісенному цеху – родина Білоножків і Таїсія Повалій. Вони також вирішили завести камерунських кіз. Щоправда, цього разу їм не пощастило. Усі хочуть мати пару, а народилося дві кізочки. Тому доведеться чекати наступного окоту.

Оскільки охочих мати козенят виявилося багато, Павло Миколайович вирішив влаштувати аукціон. Щоправда, він відрізнятиметься від звичайного. Бо на ньому перевагу матимуть ті, хто запропонує найкращі умови для тварини. «Я впевнений, що це гуманно і правильно, – вважає співак. – Дружба дружбою, а тварина має жити комфортно. Думаю, мене зрозуміють і не образяться, адже ми, як сказав Антуан де Сент Екзюпері: «Відповідальні за тих, кого приручили».

Це лише початок

Павло Зібров звик до простору. Іноді любить бувати наодинці з природою. Коли хоче відпочити від роботи, або трохи розслабитися, розпалює багаття й довго дивиться на полум’я або спостерігає за зорями. Нині  відпочити йому допомагають чотириногі улюбленці. «Приходжу до тварин, – розповів він мені, –  розмовляю з ними, годую хлібом. Вони так хліб, люблять, що готові за нього все віддати».

Павло Миколайович сказав, що обов’язково придбає ще якусь тварину. І можливо, навіть екзотичну. Місця вистачає. Співак каже, що приручив би й верблюда, якби дозволили. До речі, коли брав кіз, йому пропонували ще й ламу. За рік, вичісуючи з неї вовну, можна виплести два светри. То ще й бізнес міг би налагодити. Але Павла Миколайовича зупинило те, що в неї з рота постійно тече слина. Хоча лама – тварина дуже гарна і швидко стає ручною, але перспектива постійно виводити плями з одягу пану Зіброву не сподобалася.

 Господар полюбляє з донькою відвідувати зоопарк. Каже, що обов’язково цієї весни вподобають собі ще когось.


Фото із сімейного архіву Павла ЗІброва